ЛОПАРКА — ЕТИМОЛОГІЯ
лопа́р «лопатка, якою місять глину; лопатка, палиця, якою відгортають вогонь у печі»
псл. *loparjь «вид лопати», похідне утворення від *lор- «щось широке, плоске», як і lopata «лопата», Іорuхъ «лопух»;
р. [лопа́рня] «весло», ч. [lopař] «вид лопати», слц. láраr, [lopar], м. [лопар] «тс.», схв. лòпāр «хлібна лопата», слн. Іорár «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
лопа́рка
«тс.»
лопарьки
«вид ритуальної гри біля покійника»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| лопар «тс.» | македонська |
| *loparjь «вид лопати» | праслов’янська |
| *lор- «щось широке, плоске» | праслов’янська |
| lopata «лопата» | праслов’янська |
| Іорuхъ «лопух» | праслов’янська |
| лопа́рня «весло» | російська |
| лòпāр «хлібна лопата» | сербохорватська |
| lораr | словацька |
| lopar | словацька |
| Іорár «тс.» | словенська |
| lopař «вид лопати» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України