ЛОКІТЬ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. *olkъtь «лікоть»;

споріднене з лит. alkū́nė, лтс. ęlkuone, ęlkūne, èlks «тс.», ęlkuons, ęlkuonis «згин», прус alkunis «лікоть», лит. úolektis (чол. р.), uolektìs (жін. р.) «лікоть, ліктьова кістка», лтс. uôlekts «лікоть», прус. woltis «передпліччя», гр. ἄλαξ «передпліччя, лікоть», ὠλένη «тс·», лат. ulna «лікоть», гот. aleina, двн. elina «тс.», вірм. olok’ «гомілка», дірл. uilenn «кут», кімр. elin «лікоть», дінд. aratníḥ «тс.»;

іє. *el-, *ol- «згинати»;

р. ло́коть, бр. ло́каць, др. локъть, п. łokieć, ч. loket, слц. lakeť, вл. łochć, нл. łokś, полаб. lüťit, болг. ла́кът, м. лакот, схв. лȃкат, слн. láket, [lakȃt], стсл. лакъть;