ЛОЖКИ — ЕТИМОЛОГІЯ

зіставляється також з лат. ligula «ложка», дірл. liag, ірл. liach «тс.» (Pedersen Kelt. Gr. I 101; Machek ESJČ 346; Holub–Lyer 296), спорідненими з псл. lizati, уκр. лизámu;

припускається спорідненість з алб. lugë «ложка», ос. [aligd], «надріз, розріз», aligdin «надрізувати», лит. láužti «ламати», дінд. rujáti «ламає» або lunā́tі (lunóti) «відтинає» (пор. семантику шв. дат. sked «ложка» і двн. skeidōn «розколювати» дангл. spón «ложка», англ. spoon «тс.» і двн. spân «тріска» дісл. spaan «тріска; ложка»);

загальноприйнятої етимології не має;

псл. lъžica, lъžька;

інструмент, яким виробляють ложки», [ло́зя] (дит.) «ложка», [ло́нька] «тс.», ложка́рний, ложкови́й, [зало́жник] «полиця для ложок» Ж, [заложе́чник] «футляр для ложки» ВеБ;

р. ло́жка, бр. [ло́жка], др. лъжица, лъжька, п. łyżka, ч. žlice, lžice, žice, [ležka, lyžka], слц. lyžica, [lažka, ložica], вл. łžіса, нл. łžуса, полаб. låzaic болг. лъжи́ца, м. лажица, схв. [лàжица], жли̏ца, слн. žlíca;

псл. пн. [lyži, lyžьve] «лижі, полози», пов’язуване з р. [лызга́ть] «ковзатись по льоду», [лызгону́ть, лызну́ть] «втекти», болг. [лъ́згав] «гладкий, рівний», [лъ́згам се] «ковзаюсь, катаюсь на ковзанах», м. лизгав «слизький», лизга се «ковзається»;

можливо, споріднене з лтс. lužas «довгі мисливські лижі», лит. šliužės «полози», šliaũžti «повзти, ковзати», лтс. služât (šļužât) «ковзатись», гол. sluiken «підкрадатися»;

менш імовірна спорідненість з ло́жка (Mikkola Berühr. І 137), з ёлзать (Потебня РФВ 1, 19), з нвн. Geleise «колія» (Jagić AfSlPh 6, 625);

р. лы́жа, [лы́жва] «баржа», бр. лы́жа, др. лыжа, п. łyżwa, [łyża, łyżba, łużwa, łużba, łożwa], заст. łyża (з р.), ч. lyže (з р.), слц. lyža (з ч.);

менш переконлива думка (Дзендзелівський УЗЛП 85 – 87) про розвиток початкового ли, як і ло, з цсл. lъ;

псл. lyžьka ‹ *lūzьka «тс.», паралельне *lъžъka ‹ *lužьka, відбитому в укр. ло́жка;

припущення про спорідненість з ли́жа (Mikkola Berühr. І 137) необґрунтоване;

р. [лы́жка] «ложка», бр. лыжка, п. łyżka, [łeżka], ч. слц. [lyžka] «тс.»;

безпідставно пов’язувалося (Matzenauer 243) з гр. λαγών «печера, ущелина»;

зіставляється з лит. atlagaĩ «поле, яке довго лежало під паром», гр. λόχος «засідка», гал. logan «могила»;

р. лог «долина, яр, поле під паром» пов’язане з лежа́ть «лежати» (пор. схв. лȏг «лежання»);

очевидно, запозичення з російської мови;

п. łóżko «тс.», як і ч. lůžko, слц. lôžko, вл. łožko, бр. [ло́жко], укр. лі́жко «тс.», зводиться до псл. (пн.) *ložьko, демінутивного похідного від lože «ложе», пов’язаного з ležati «лежати»;

запозичення з польської мови;