ЛОВЧЕ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ло́вчий «особа, що займалася у бояр, поміщиків різними видами полювання; у стародавній і Московській Русі придворний, який відав полюванням; переслідувач утікачів з війська» (заст.)
псл. *lоѵьčьjь, похідне утворення від *lоѵьсь «мисливець, рибалка», loviti «ловити»;
р. ло́вчий, бр. ло́ўчы (іст.), др. ловьчии «мисливець, рибалка», п. łowczy «організатор полювання; [старший лісничий]», ст. «придворний, який відав полюванням, титул при дворі», ч. lovčí (іст.) «той, хто відав справами полювання при дворі; мисливець», болг. (заст.) ловчий, ловчия «мисливець»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ло́ўчы (іст.) | білоруська |
| ловчий (заст.) | болгарська |
| ловчия «мисливець» (заст.) | болгарська |
| ловьчии «мисливець, рибалка» | давньоруська |
| łowczy «організатор полювання; [старший лісничий]» | польська |
| *lоѵьčьjь | праслов’янська |
| *lоѵьсь «мисливець, рибалка» | праслов’янська |
| loviti «ловити» | праслов’янська |
| ло́вчий | російська |
| lovčí «той, хто відав справами полювання при дворі; мисливець» (іст.) | чеська |
лови́ти
псл. loviti «ста ратися спіймати дичину, полюючи, підстерігаючи; хапати», похідне від, lovъ «ловіння звірів, птахів, риб; здобич;– найближче споріднене з лит. lãvyti, lãvinti «привчати, навчати, розвивати», lavùs «навчений, вправний, спритний», гот. дісл. laun «нагорода, плата» двн. lōn, нвн. Lohn, дірл. lōg, lūag, lūach «тс.»;
гр. λεία (дор. λᾱίᾱ) «здобич; грабунок; лат. lucrum (користь, зиск»; іє. * lā˘u-/lǝu- «ловити, захоплювати; одержувати насолоду»; на основі гіпотетичного первісного значення псл. Іоѵъ «повільне переслідування, повзання, оточення звірів» пов’язувалося з псл. *lěviti «ослабляти», звідки укр. ліви́ти «тс.» (Zubatý St. a čl. І 1, 76–79);
непереконливе виведення (Machek ESJČ 342; Holub–Lyer 294) вiд псл. *polovati «полювати», нібито спорідненого з гр. παλεύω «ваблю птахів у сітку»;
р. лови́ть, бр. лаві́ць, др. ловити, п. łowić, ч. loviti, слц. lovit’, вл. łojić, нл. łojś, болг. ловя́, м. лови, схв. лòвити, слн. lovíti, стсл. ловити;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́лов
відло́в
лі́вка
«ловля»
лі́вний
«який уміє добре ловити»
лов
лова́к
«ловець»
лове́цтво
лове́ць
«мисливець; той, хто ловить рибу, звіра; [знаряддя для знімання фруктів з дерева]»
лове́цький
«мисливський»
ло́ви
«полювання; ловіння»
лови́льний
«призначений для ловлення»
лови́тва
«лови»
(заст.)
лови́тися
«потрапляти на гачок, у пастку; хапатися, триматися; [з’єднуватися,сходитися: скисати (про молоко)] [лови́тиса, лови́тиси] «ставати густим внаслідок скисання: фарбуватися: загорятися»
лови́тка
(назва дитячої гри)
лови́ще
«місце для полювання»
ловійво
«ловля»
ловіння
ло́вка
«здобич Г; тенета»
ло́влення
ло́вля
ло́вний
«який добре ловить або ловиться»
ловни́цтво
«мисливство; полювання»
ловни́чий
«мисливський»
лову́чий
«який уміє ловити; мисливський»
невлови́мий
невло́вний
нелі́вний
«який погано ловить»
нело́ви
«час заборони полювання»
обло́в
«здобич, жертва»
перело́в
по́лів
«полювання»
по́лов
«здобич, захоплена на полюванні, рибалці, війні»
уло́в
уло́ви
улови́мий
уло́вистий
уло́влювач
уло́вний
уло́вчий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| лаві́ць | білоруська |
| ловя́ | болгарська |
| łojić | верхньолужицька |
| laun «нагорода, плата» | готська |
| λεία «здобич; грабунок; лат. lucrum (користь, зиск» (дор. λᾱίᾱ) | грецька |
| παλεύω «ваблю птахів у сітку» | грецька |
| lōn | давньоверхньонімецька |
| lōg | давньоірландська |
| lūag | давньоірландська |
| lūach «тс.» | давньоірландська |
| laun «нагорода, плата» | давньоісландська |
| ловити | давньоруська |
| λᾱίᾱ | дорійський |
| lucrum | латинська |
| lavùs «навчений, вправний, спритний» | литовська |
| lãvyti | литовська |
| lãvinti | литовська |
| lãvyti | литовська |
| lãvinti | литовська |
| лови | македонська |
| łojś | нижньолужицька |
| Lohn | нововерхньонімецька |
| łowić | польська |
| loviti «ста ратися спіймати дичину, полюючи, підстерігаючи; хапати» | праслов’янська |
| lovъ «ловіння звірів, птахів, риб; здобич;-- найближче споріднене з лит. lãvyti, lãvinti «привчати, навчати, розвивати» | праслов’янська |
| Іоѵъ «повільне переслідування, повзання, оточення звірів» | праслов’янська |
| *lěviti «ослабляти» | праслов’янська |
| *polovati «полювати» | праслов’янська |
| лови́ть | російська |
| лòвити | сербохорватська |
| lovit' | словацька |
| lovíti | словенська |
| ловити | старослов’янська |
| ліви́ти «тс.» | українська |
| loviti | чеська |
| *lā˘u-/lǝu- «ловити, захоплювати; одержувати насолоду» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України