ЛОВИМ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
лови́ти
псл. loviti «ста ратися спіймати дичину, полюючи, підстерігаючи; хапати», похідне від, lovъ «ловіння звірів, птахів, риб; здобич;– найближче споріднене з лит. lãvyti, lãvinti «привчати, навчати, розвивати», lavùs «навчений, вправний, спритний», гот. дісл. laun «нагорода, плата» двн. lōn, нвн. Lohn, дірл. lōg, lūag, lūach «тс.»;
гр. λεία (дор. λᾱίᾱ) «здобич; грабунок; лат. lucrum (користь, зиск»; іє. * lā˘u-/lǝu- «ловити, захоплювати; одержувати насолоду»; на основі гіпотетичного первісного значення псл. Іоѵъ «повільне переслідування, повзання, оточення звірів» пов’язувалося з псл. *lěviti «ослабляти», звідки укр. ліви́ти «тс.» (Zubatý St. a čl. І 1, 76–79);
непереконливе виведення (Machek ESJČ 342; Holub–Lyer 294) вiд псл. *polovati «полювати», нібито спорідненого з гр. παλεύω «ваблю птахів у сітку»;
р. лови́ть, бр. лаві́ць, др. ловити, п. łowić, ч. loviti, слц. lovit’, вл. łojić, нл. łojś, болг. ловя́, м. лови, схв. лòвити, слн. lovíti, стсл. ловити;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́лов
відло́в
лі́вка
«ловля»
лі́вний
«який уміє добре ловити»
лов
лова́к
«ловець»
лове́цтво
лове́ць
«мисливець; той, хто ловить рибу, звіра; [знаряддя для знімання фруктів з дерева]»
лове́цький
«мисливський»
ло́ви
«полювання; ловіння»
лови́льний
«призначений для ловлення»
лови́тва
«лови»
(заст.)
лови́тися
«потрапляти на гачок, у пастку; хапатися, триматися; [з’єднуватися,сходитися: скисати (про молоко)] [лови́тиса, лови́тиси] «ставати густим внаслідок скисання: фарбуватися: загорятися»
лови́тка
(назва дитячої гри)
лови́ще
«місце для полювання»
ловійво
«ловля»
ловіння
ло́вка
«здобич Г; тенета»
ло́влення
ло́вля
ло́вний
«який добре ловить або ловиться»
ловни́цтво
«мисливство; полювання»
ловни́чий
«мисливський»
лову́чий
«який уміє ловити; мисливський»
невлови́мий
невло́вний
нелі́вний
«який погано ловить»
нело́ви
«час заборони полювання»
обло́в
«здобич, жертва»
перело́в
по́лів
«полювання»
по́лов
«здобич, захоплена на полюванні, рибалці, війні»
уло́в
уло́ви
улови́мий
уло́вистий
уло́влювач
уло́вний
уло́вчий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| лаві́ць | білоруська |
| ловя́ | болгарська |
| łojić | верхньолужицька |
| laun «нагорода, плата» | готська |
| λεία «здобич; грабунок; лат. lucrum (користь, зиск» (дор. λᾱίᾱ) | грецька |
| παλεύω «ваблю птахів у сітку» | грецька |
| lōn | давньоверхньонімецька |
| lōg | давньоірландська |
| lūag | давньоірландська |
| lūach «тс.» | давньоірландська |
| laun «нагорода, плата» | давньоісландська |
| ловити | давньоруська |
| λᾱίᾱ | дорійський |
| lucrum | латинська |
| lavùs «навчений, вправний, спритний» | литовська |
| lãvyti | литовська |
| lãvinti | литовська |
| lãvyti | литовська |
| lãvinti | литовська |
| лови | македонська |
| łojś | нижньолужицька |
| Lohn | нововерхньонімецька |
| łowić | польська |
| loviti «ста ратися спіймати дичину, полюючи, підстерігаючи; хапати» | праслов’янська |
| lovъ «ловіння звірів, птахів, риб; здобич;-- найближче споріднене з лит. lãvyti, lãvinti «привчати, навчати, розвивати» | праслов’янська |
| Іоѵъ «повільне переслідування, повзання, оточення звірів» | праслов’янська |
| *lěviti «ослабляти» | праслов’янська |
| *polovati «полювати» | праслов’янська |
| лови́ть | російська |
| лòвити | сербохорватська |
| lovit' | словацька |
| lovíti | словенська |
| ловити | старослов’янська |
| ліви́ти «тс.» | українська |
| loviti | чеська |
| *lā˘u-/lǝu- «ловити, захоплювати; одержувати насолоду» | ? |
доло́вня «здобич»
пор. ч. dolov «закінчення лову»;
очевидно, пов’язане з дієсловом лови́ти;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| dolov «закінчення лову» | чеська |
| dolov «закінчення лову» | ? |
| лови́ти | ? |
ни́кони «третій день після свят»
очевидно, пов’язане з ни́ка́ти «ходити без діла, тинятися» (див.);
бр. [ні́каны] «ледарювання, бездіяльність»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ловити
«никати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ні́каны «ледарювання, бездіяльність» | білоруська |
| ни́ка́ти «ходити без діла, тинятися» | українська |
рибовій «річковий крячок, Sterna hirundo L.» (орн.)
очевидно, результати видозміни деетимологізованої (незасвідченої) назви *риболівка, похідної від [рибо́лів] «тс.», утвореного з основ іменника ри́ба і дієслова лови́ти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
рибовійка тж
риборі́вка
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| *риболівка | українська |
| рибо́лів «тс.» | українська |
| ри́ба | українська |
| лови́ти | українська |
обла́ва «полювання з оточенням звіра; оточення місця, де перебувають переслідувані особи; люди, що беруть участь у такому оточенні; [натовп навколо чогось]»
очевидно, пов’язане чергуванням голосних з лов, лови́ти;
припущення про запозичення з німецької мови (свн. abelouf «місце, куди збігається дичина під час полювання», нвн. ablaufen «оббігати» (Mikl. EW 218; Matzenauer 399; Преобр. I 628) або з тюркських мов (ЭСБМ 1, 50) у фонетичному відношенні сумнівні;
р. обла́ва, ст. облава «військо», бр. абла́ва, п. obłаwa «облава»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
о́блав
«облава»
обла́вник
«учасник облави»
о́блавом
«суцільною масою»
обло́в
«облава»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| абла́ва | білоруська |
| obłаwa «облава» | польська |
| обла́ва | російська |
| лов | ? |
| лови́ти | ? |
| облава «військо» | ? |
самолі́вка «пастка»
складне утворення з основ займенника сам і дієслова лови́ти (див.);
р. [самоло́в], п. samołîwka «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| samołîwka «тс.» | польська |
| самоло́в | російська |
| сам | українська |
| лови́ти | українська |
лови́лка «богомол, мантида, Mantis L.» (етн.)
назва пояснюється способом живлення цих хижих комах, які ловлять здобич за допомогою ловильних ніжок;
можливо, часткова калька відповідної німецької назви Fangheuschreckе, першим компонентом якої є основа дієслова fangen «ловити»;
похідне утворення від лови́ти;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Fangheuschreckе | німецька |
| fangen «ловити» | німецька |
| лови́ти | українська |
полавок «пухирник, Utricularia L.» (бот.)
можливо, пов’язане з (по)лови́ти, оскільки в пухирці на листках цієї водяної рослини потрапляють дрібні водяні тварини;
неясне;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| лови́ти | українська |
хибе́та «природжена здібність, дар, хист»
у такому разі форма кебе́та «здібність, хист», [кибе́та] «тс.» може бути давнім варіантом до хибе́та;
не зовсім ясне;
можливо, пов’язане з хиба́ти, пор. хист від хита́ти або хва́цький від хвата́ти, а також р. ло́вкий «зручний, умілий» і лови́ть;
Фонетичні та словотвірні варіанти
хібі́т
«хист»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ло́вкий «зручний, умілий» | російська |
| кебе́та «здібність, хист» | ? |
| кибе́та «тс.» | ? |
| хибе́та | ? |
| хиба́ти | ? |
| хист від хита́ти або хва́цький від хвата́ти | ? |
| лови́ть | ? |
хист «уміння що-небудь робити, поводити себе певним чином; здібності»
до семантичного переходу пор. хва́цький «молодецький» від хват, хвата́ти, р. ло́вкий від лов, лови́ть тощо;
розглядається як форма інтенсиву на -st- до xytati (ЭССЯ 8, 159);
псл. xystati, утворення, пов’язане з хита́ти;
р. [хист], бр. [хісць] Носович, п. chystać «колихати, хитати», ч. chystati «приправляти, готувати», слц. chystat’ «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
захисни́й
захисни́к
за́хист
за́хисток
захища́ти
обхисти́ти
схисти́тися
«приловчитися, примудритися»
схища́тися
«ховатися»
хи́ста
«тс.»
хисти́ти
хи́стки́й
«умілий, вправний»
хисто́к
«мисливська засада, сховок для пасічника»
хисть
(розм.)
хи́та
«здібності»
хищ
«заслін від вітру або дощу»
хість
хіть
«здібності»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| хісць | білоруська |
| chystać «колихати, хитати» | польська |
| xystati | праслов’янська |
| ло́вкий від лов | російська |
| хист | російська |
| chystat' «тс.» | словацька |
| chystati «приправляти, готувати» | чеська |
| хва́цький «молодецький» | ? |
| хват | ? |
| хвата́ти | ? |
| лови́ть | ? |
| -st- | ? |
| хита́ти | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України