ЛОБУРЯКУ — ЕТИМОЛОГІЯ
ло́бур «безліяльна й ледaча людина; лоботряс; пройдисвіт Ж; [грубий мужик Бі]»
очевидно, пов’язане з лоб (перен.) «хлопець, підліток, парубок; лобуряка»;
можливо, зазнало впливу з боку запозиченого [ло́боз] «тс.»;
р. [лобу́р] «похмурий; хто дивиться спідлоба» (з укр.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
лобу́рка
«жінкалобур»
лобурня́
«набрід, чернь»
лобурова́ти
«вести грубе мужицьке життя»
лобурова́тий
«шахрайський»
лобу́рство
«тс.»
лобурча́
«грубий сільський хлопець»«тс.»
лобуря́ка
лобуря́цький
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| лобу́р «похмурий; хто дивиться спідлоба» (з укр.) | російська |
| лоб «хлопець, підліток, парубок; лобуряка» (перен.) | українська |
| ло́боз «тс.» | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України