ЛОБОДА — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. *elboda, звідки lebeda i loboda;

споріднене з лат. albus «білий, блідий, світлий», гр. ἀλφός «білий висип на тілі», укр. ле́бідь;

іє. *albho «білий»;

назва рослини зумовлена зовнішнім виглядом листя, ніби притрушеного білим пилком (особливо у лободи білої, Chenopodium album L.; пор. іншу її назву [мучи́нець] Ж);

семантичну паралель становить лит. bаlánda «лобода», пов’язaне з лит. bálti «біліти», báltas «білий»;

менш вірогідним є припущення про спорідненість псл. *elboda і лит. balánda «лобода», нвн. Melde «лутига; лобода; Atriplex; «Chenopodium», гр. βλίĩον «тс.» (Machek ESJČ 323; Jm. rostl. 83; LP II 149; ZfSlPh 19, 66–67; Mikkola Balt. u. Slav. 46; Mikl. EW 428);

пропонувалася також праформа *olboda (Bern. I 698), імовірності якої суперечить матеріал південнослов’янських мов, де замість початкового ло- було б ла-;

відзначався збіг з тур. labada «щавель, Rumех alpinus» (Радлов IIІ 739), тат. алабота «лобода» та ін. (Дмитриев 561; Жаримбетов РР 1976/3, 102–105);

р. лебеда́ «лутига; лобода», [лобода́, лобуда́] «тс.», бр. лебяда́ «лобода», лябе́днік «лутига», др. лебеда́, лобода́, п. lebioda «лобода», łoboda «лутига», ч. lebeda «лутига; [лобода]», слц. loboda «лутига», [lebeda], вл. пл. łoboda, болг. ло́бода, [łobuda, łobda, łabda], м. лобода, схв. лобòда, [лобуда, лобода], ели. lebéda, loboda «тс.»;

пов’язане з лобода́, [лебеда];

назва зумовлена, очевидно, схожістю в забарвленні листя обох рослин, зверху темнішого, а спіднизу світлішого (Попов 82);

р. [лебе́дка], бр. [лябёдка], п. lebiodka, [lebiódka], ч. lebedka, заст. červená lebeda, нл. lebedka, łobedka «тс.»;