ЛОБАТЕ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ла́ба «лапа, ніжка в козлах; підставка О»
запозичення з західнослов’янських мов;
п. łaba «лапа», слц. laba «тс.» розглядаються як варіант слова łapa (Sławski IV 397; Machek ESJČS 254);
висловлювалось припущення про зворотне запозичення в польську та словацьку мови з румунської (рум. lā́bă «лапа») чи угорської (уг. láb «тс.») (Vincenz 2; Балецкий St. sl. 9, l–4, 357–361);
Фонетичні та словотвірні варіанти
лабана́тий
«який має великі ноги»
ла́бати
«рухати лапами, тупотіти»
ла́біш
ла́бка
«ніжка у ступці; один з двох стовпчиків, які підтримують па припічку комин у гуцульській печі»
ла́бки
«лапи, ноги»
лабко́
«чорний пес з білими лапами»
ла́буш
«тс.»
лабцюва́ти
«хапати (у лапи); тягти?»
лоба́тий
«який має великі лапи, ноги, велике листя»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| łaba «лапа» | польська |
| łapa | польська |
| lā́bă | румунська |
| laba «тс.» | словацька |
| láb | угорська |
лоб «чоло; [голова Ж; круглий камінь розміром з голову Ж; крутий схил гори; гола вершина; рівнина на підвищенні; невелика лісова галявина Ч; крутий горб Ник»
стсл. лъбьнъ «черепний»;
псл. lъbъ «череп; лоб, голова»;
припускається зв’язок з псл. lubъ (‹ *loub-) «луб, кора дерева, лико; кошик, обруч з кори; дерев’яний обвід (наприклад, сита)»;
тоді разом з ним походить від іє. *leubh-/leup- «лупити, усувати кору», звідки також псл. *lupiti, укр. лупи́ти;
пор. схв. лýбина «череп», слн. lubánja «тс.»;
первісним значенням псл. lъbъ у такому разі, очевидно, було «шкаралупа, лушпина» (пор. схв. ст. і діал. lup «череп» і [lȗp] «лушпина, шкаралупа»);
зіставляється також (Fraenkel IF 50, 7; Bezzenberger BB 4, 333; Schulze UAJb 7, 172) з гр. λόφος «потилиця, султан, з пір’я; гребінь гори, горб; кінський загривок», тох. A lap «голова»;
р. бр. лоб, др. лъбъ «череп, голова; купол церкви», п. łeb «голова тварини; (розм.) голова; [чоло]; (ст.) череп», ч. слц. leb «череп, голова», болг. лоб «тім’я, лоб» (з р.), [лъб] «череп, чоло», схв. лòбања «череп», слн. leb (ləb) «чоло, череп; підвищення», lobánja «череп»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вило́б
«лоб»
(у сполученні [з вилба́])
возло́б'я
«волосся над лобом»
возло́бок
«схил»
ліб
«лоб»
ло́ба
«віл з великим лобом і широко розставленими рогами»
лоба́к
«круглий камінь»
лоба́нь
«людина або тварина з широким і опуклим лобом»
ло́бас
«з великим лобом; телепень»
лоба́стий
лоба́тий
лоба́ч
«бовдур, лобур»
ло́бик
«невелика лісова галявина»
ло́биця
«лоб»
ло́бище
«підвищене голе місце на лузі Ж; місце, де знаходяться круглі камені ВеНЗн»
лобко́
«людина з великим лобом»
лобко́вий
ло́бний
ло́бник
«червоний залізняк»
лобня́к
«гола вершина гори; підвищене місце, на якому ніщо не росте»
лобови́й
лобови́на
«гола вершина гори; острівець на болоті»
лобо́к
«(анат.) «підвищення на місці зрощення передніх кісток таза; [горб; гола вершина гори; рівнина на підвищенні; острівець на болоті Ч]»
лобчи́ско
«черепна коробка»
надло́б'я
надлобко́вий
надло́бний
нало́бний
нало́бник
підлі́б
«смуга на лобі нижче брів»
підло́б'я
«тс.»
підло́бний
прилби́ця
«шолом, каска»
(заст.)
спідло́б'я
спі́дло́ба
(Me)
спі́длуба
«спідлоба»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| лоб | білоруська |
| лоб «тім’я, лоб» (з р.) | болгарська |
| лъб «череп, чоло» | болгарська |
| лъбъ «череп, голова; купол церкви» | давньоруська |
| *leubh-/leup- «лупити, усувати кору» | індоєвропейська |
| łeb «голова тварини; (розм.) голова; [чоло]; (ст.) череп» | польська |
| lъbъ «череп; лоб, голова» | праслов’янська |
| lubъ «луб, кора дерева, лико; кошик, обруч з кори; дерев’яний обвід (наприклад, сита)» (‹ *loub-) | праслов’янська |
| *loub- | праслов’янська |
| *lupiti | праслов’янська |
| lъbъ | праслов’янська |
| лоб | російська |
| лýбина «череп» | сербохорватська |
| lup (ст.) | сербохорватська |
| lup | сербохорватська |
| lȗp | сербохорватська |
| лòбања «череп» | сербохорватська |
| leb «череп, голова» | словацька |
| lubánja «тс.» | словенська |
| leb «чоло, череп; підвищення»«череп» (l$əb) | словенська |
| lobánja «чоло, череп; підвищення»«череп» (l$əb) | словенська |
| ləb | словенська |
| ləb | словенська |
| ləb | словенська |
| лъбьнъ «черепний» | старослов’янська |
| lap «голова» | тохарська А |
| лупи́ти | українська |
| leb «череп, голова» | чеська |
| λόφος «потилиця, султан, з пір’я; гребінь гори, горб; кінський загривок» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України