ЛИХІЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

не зовсім ясне;

очевидно, пов’язане з лише́ (див.);

псл. liхъ (‹l*īkso-) «зайвий, непарний», пов’язане з lišiti «лишити»;

необґрунтоване розмежування liхъ «злий» і liхъ «зайвий» (Эндзелин СБЭ 52, 198; Преобр. І 460 – 461; Machek ESJČ 333);

непереконливе пов’язання з лит. líesas «худий» (Эндзелин СБЭ 52, 198; Baga RR I 332; Matzenauer LF 9, 204);

р. лихо́й «сміливий; (заст.) злий, недобрий, тяжкий, суворий», бр. ліхі́ «злий, недобрий; поганий, малоцінний; нещасливий; хвацький, славний», [лі́хій] «злий дух, диявол», др. лихъ «позбавлений чогось; надмірний, зайвий; смутний; злий, поганий, зіпсований» п. lichy «малоцінний; слабий, дрібний, бідний; (ст.) злий, несправедливий», ч. lichý «зайвий, непарний; лукавий; пустий», слц. lichý «фальшивий, пустий, непарний; [поганий, злий]», вл. [lichi] «порожній, лисий, вільний», нл. lichy «вільний, неодружений», болг. лих «буйний; примхливий; лукавий, підступний, злий», схв. лȗх «непарний», слн. lîh «тс.», стсл. лихъ «надмірний, зайвий; злий; позбавлений чогось»;

результат афективного ускладнення виразів типу до біса, до лиха, можливо, за допомогою слова сто (пор. сто чортів і под.);

фр. ellipse походить від слат. нлат. ellipsis (лінгв., мат.), яке відбиває гр. ἔλλειψις «еліпсис (лінгв.); брак, нестача», утворене з префікса ἐλ- (‹ἐv-) «в(-)», спорідненого з лат. гот. нвн. англ. in, прус. en «тс.» (‹іє. *eni), i дієслова λείπω «залишаю», спорідненого з псл. Ііхъ, укр. лихи́й;

форма еліпсо́їд походить від фр. ellipsoïde, утвореного від ellipse за допомогою суфікса грецького походження -oïde «подібний»;

форма е́ліпсис, очевидно, походить від р. э́ллипсис, яке відбиває, мабуть, лат. ellipsis;

через російську і через польську (елі́пса) мови запозичено з французької;

р. э́ллипс, э́ллипсис, бр. э́ліпс, э́ліпсіс, п. ч. слц. вл. elipsa, болг. м. е́липса, схв. елùпса, слн. elípsa;

пов’язане з ли́шко, лихи́й (див.);

псл. lisъ, lisa, lisica;

загальноприйнятої етимології не має;

можливо, споріднене з лтс. lapsa «лис», лит. lãpė, прус. lape, дінд. lopāśá, гр. ἀλώπηξ, лат. volpes, vulpes «тс.» (іє. *leips-);

виводиться також від псл. lis- (liš-) «червоно-жовтий», яке вбачається в р. [ли́сый] «рижий, жовтий», ч. [liša] «полум’я» (Schuster-Šewc 853 – 854);

зіставляється з лихи́й (Pedersen IF 5, 33), з ли́па (з первісним значенням «розбійник») (Uhlenbeck РВrВ 26, 302), з нвн. [lins] «тихо» (Bern. IF 8, 286);

складність встановлення індоєвропейської праформи пояснюється тим, що назва лисиці, очевидно, видозмінювалася в різних мовах під впливом табу;

р. лис, лиса́, лиси́ца, бр. ліс, ліса́, лісі́ца др. лисъ, лисица, п. lis, lisica, ч. liška «лис, лисиця», ст. lisa, слц. líška, вл. нл. liška, полаб. léiska, leiseitzja, болг. лиси́ца, м. лиса, лисица «тс. », схв. лȗс, ли́сац «лис», лùсица «лисиця», слн. [lìs], lisíca, стсл. лисъ, лиса;