ЛИХОГО — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ли́ха «ледь»
не зовсім ясне;
очевидно, пов’язане з лише́ (див.);
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
лише́ | українська |
лихи́й «здатний чинити лихо; сповнений лиха, страждання; поганий, злий; [старий; чорт, диявол]; нестримно, нерозсудливо сміливий; (про коней) баский»
псл. liхъ (‹l*īkso-) «зайвий, непарний», пов’язане з lišiti «лишити»;
необґрунтоване розмежування liхъ «злий» і liхъ «зайвий» (Эндзелин СБЭ 52, 198; Преобр. І 460 – 461; Machek ESJČ 333);
непереконливе пов’язання з лит. líesas «худий» (Эндзелин СБЭ 52, 198; Baga RR I 332; Matzenauer LF 9, 204);
р. лихо́й «сміливий; (заст.) злий, недобрий, тяжкий, суворий», бр. ліхі́ «злий, недобрий; поганий, малоцінний; нещасливий; хвацький, славний», [лі́хій] «злий дух, диявол», др. лихъ «позбавлений чогось; надмірний, зайвий; смутний; злий, поганий, зіпсований» п. lichy «малоцінний; слабий, дрібний, бідний; (ст.) злий, несправедливий», ч. lichý «зайвий, непарний; лукавий; пустий», слц. lichý «фальшивий, пустий, непарний; [поганий, злий]», вл. [lichi] «порожній, лисий, вільний», нл. lichy «вільний, неодружений», болг. лих «буйний; примхливий; лукавий, підступний, злий», схв. лȗх «непарний», слн. lîh «тс.», стсл. лихъ «надмірний, зайвий; злий; позбавлений чогось»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зли́ха
«дуже»
ізли́ха
«тс.»
лихе́
«зло; [епілепсія Шух]»
ли́хо
«гидко; погано; дуже, сильно»
(присл.)
ли́хо
«біда, горе; зло»
лихова́нець
«коханець Пі; волоцюга Бі»
лихова́нка
«коханка»
лихова́нь
«залицяння, сластолюбство»
лихова́ньє
«тс.»
лихова́ти
«чинити зло Пі; лихословити, лаятись ВеЗа»
лихова́тий
«лихий»
лихови́на
«нещасливий випадок»
лиховщи́на
«важкий час»
лихо́та́
«задирливість, лиха вдача; хвацькість, завзяття Бі; злидні, гірка бідність Пі»
лихоти́тися
«ставати злим»«лаятися, клясти»
лихува́ти
«чинити зло»
лиху́н
«ледар, нероба»
ли́шенько
ли́шко
(зменш.)
ліхо́ма
«лихо, важке становище»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ліхі́ «злий, недобрий; поганий, малоцінний; нещасливий; хвацький, славний» | білоруська |
лі́хій «злий дух, диявол» | білоруська |
лих «буйний; примхливий; лукавий, підступний, злий» | болгарська |
lichi «порожній, лисий, вільний» | верхньолужицька |
лихъ «позбавлений чогось; надмірний, зайвий; смутний; злий, поганий, зіпсований»«малоцінний; слабий, дрібний, бідний; (ст.) злий, несправедливий» | давньоруська |
líesas «худий» | литовська |
lichy «вільний, неодружений» | нижньолужицька |
lichy | польська |
lichy | польська |
lichy | польська |
liхъ «зайвий, непарний» (‹līkso-) | праслов’янська |
lišiti «лишити» | праслов’янська |
*līkso- | праслов’янська |
*līkso- | праслов’янська |
liхъ «злий» | праслов’янська |
liхъ «зайвий» | праслов’янська |
лихо́й «сміливий; (заст.) злий, недобрий, тяжкий, суворий» | російська |
лȗх «непарний» | сербохорватська |
lichý «фальшивий, пустий, непарний; [поганий, злий]» | словацька |
lîh «тс.» | словенська |
лихъ «надмірний, зайвий; злий; позбавлений чогось» | старослов’янська |
lichý «зайвий, непарний; лукавий; пустий» | чеська |
досто- (перша частина складних прислівників типу достобі́са, достоли́ха)
результат афективного ускладнення виразів типу до біса, до лиха, можливо, за допомогою слова сто (пор. сто чортів і под.);
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
до | ? |
біса | ? |
до | ? |
лиха | ? |
сто (пор. сто чортів і под.). | ? |
е́ліпс
фр. ellipse походить від слат. нлат. ellipsis (лінгв., мат.), яке відбиває гр. ἔλλειψις «еліпсис (лінгв.); брак, нестача», утворене з префікса ἐλ- (‹ἐv-) «в(-)», спорідненого з лат. гот. нвн. англ. in, прус. en «тс.» (‹іє. *eni), i дієслова λείπω «залишаю», спорідненого з псл. Ііхъ, укр. лихи́й;
форма еліпсо́їд походить від фр. ellipsoïde, утвореного від ellipse за допомогою суфікса грецького походження -oïde «подібний»;
форма е́ліпсис, очевидно, походить від р. э́ллипсис, яке відбиває, мабуть, лат. ellipsis;
через російську і через польську (елі́пса) мови запозичено з французької;
р. э́ллипс, э́ллипсис, бр. э́ліпс, э́ліпсіс, п. ч. слц. вл. elipsa, болг. м. е́липса, схв. елùпса, слн. elípsa;
Фонетичні та словотвірні варіанти
елі́пса
е́ліпсис
е́ліпсисний
е́ліпсний
еліпсо́їд
еліпсоїда́льний
еліпсо́їдний
е́ліптичний
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
in | англійська |
э́ліпс | білоруська |
е́липса | болгарська |
elipsa | верхньолужицька |
in | готська |
ἔλλειψις «еліпсис (лінгв.); брак, нестача» | грецька |
in | латинська |
ellipsis | латинська |
е́липса | македонська |
in | нововерхньонімецька |
ellipsis (лінгв., мат.) | новолатинська |
elipsa | польська |
Ііхъ | праслов’янська |
en «тс.» (‹іє. *eni) | прусська |
э́ллипсис | російська |
э́ллипс | російська |
елùпса | сербохорватська |
ellipsis (лінгв., мат.) | середньолатинська |
elipsa | словацька |
elípsa | словенська |
лихи́й | українська |
э́ллипсис | українська |
э́ліпсіс | українська |
ellipse | французька |
ellipsoïde | французька |
elipsa | чеська |
ἐλ- «в(-)» (‹ἐv-) | ? |
λείπω «залишаю» | ? |
-oïde «подібний» | ? |
е́ліпсис | ? |
ле́шко «серденько»
пов’язане з ли́шко, лихи́й (див.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
ле́шка
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ли́шко | українська |
лихи́й | українська |
лис «Canis vulpes L.» (зоол.)
псл. lisъ, lisa, lisica;
загальноприйнятої етимології не має;
можливо, споріднене з лтс. lapsa «лис», лит. lãpė, прус. lape, дінд. lopāśá, гр. ἀλώπηξ, лат. volpes, vulpes «тс.» (іє. *leips-);
виводиться також від псл. lis- (liš-) «червоно-жовтий», яке вбачається в р. [ли́сый] «рижий, жовтий», ч. [liša] «полум’я» (Schuster-Šewc 853 – 854);
зіставляється з лихи́й (Pedersen IF 5, 33), з ли́па (з первісним значенням «розбійник») (Uhlenbeck РВrВ 26, 302), з нвн. [lins] «тихо» (Bern. IF 8, 286);
складність встановлення індоєвропейської праформи пояснюється тим, що назва лисиці, очевидно, видозмінювалася в різних мовах під впливом табу;
р. лис, лиса́, лиси́ца, бр. ліс, ліса́, лісі́ца др. лисъ, лисица, п. lis, lisica, ч. liška «лис, лисиця», ст. lisa, слц. líška, вл. нл. liška, полаб. léiska, leiseitzja, болг. лиси́ца, м. лиса, лисица «тс. », схв. лȗс, ли́сац «лис», лùсица «лисиця», слн. [lìs], lisíca, стсл. лисъ, лиса;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ли́са́
«лисиця»
лиса́к
«лис»
лисеня́
ли́си
«лисяче хутро»
(мн.)
лиси́ха
«лисиця»
лиси́ця
лисича́
«лисеня»
лисиченя́
лиси́чий
лиси́чити
«хитрувати»
лиси́ччин
лисиччу́к
«тс.»
ли́сій
ли́ска
«лисичка»
ли́совий
лисови́н
«лис»
лисо́к
«молодий лис»
лису́н
«лис»
лисю́ра
«лисяче хутро»
лися́
«лисеня»
ли́сячий
підлиси́куватися
«підлещуватися »
пі́длисок
«молодий лис»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ліс | білоруська |
ліса́ | білоруська |
лісі́ца | білоруська |
лиси́ца | болгарська |
liška | верхньолужицька |
ἀλώπηξ | грецька |
lopāśá | давньоіндійська |
лисица | давньоруська |
лисъ | давньоруська |
лисъ | давньоруська |
лисъ | давньоруська |
лисъ | давньоруська |
лисъ | давньоруська |
лисъ | давньоруська |
лисъ | давньоруська |
*leips- | індоєвропейська |
*leips- | індоєвропейська |
*leips- | індоєвропейська |
volpes | латинська |
vulpes «тс.» (іє. *leips-) | латинська |
lapsa «лис» | латиська |
lãpė | литовська |
лиса | македонська |
лисица «тс. » | македонська |
liška | нижньолужицька |
lins «тихо» | нововерхньонімецька |
léiska | полабська |
leiseitzja | полабська |
lis | польська |
lisica | польська |
lisъ | праслов’янська |
lisa | праслов’янська |
lisica | праслов’янська |
lis- «червоно-жовтий» (liš-) | праслов’янська |
liš- | праслов’янська |
liš- | праслов’янська |
lape | прусська |
ли́сый «рижий, жовтий» | російська |
лис | російська |
лиса́ | російська |
лиси́ца | російська |
лȗс | сербохорватська |
ли́сац «лис» | сербохорватська |
лùсица «лисиця» | сербохорватська |
líška | словацька |
lìs | словенська |
lisíca | словенська |
лисъ | старослов’янська |
лиса | старослов’янська |
лихи́й | українська |
ли́па (з первісним значенням «розбійник»)(Uhlenbeck РВrВ 26, 302) | українська |
liša «полум’я» | чеська |
liška «лис, лисиця» | чеська |
lisa (ст.) | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України