ЛИТКА — ЕТИМОЛОГІЯ

зіставлялося також з дінд. ṛtiḥ «напад, союз» від ṛccháti «натикається, досягає» (Потебня РФВ І 77; проти Преображенский І 484 – 485), з дісл. lúta «нахилятися, падати» (Matzenauer LF 10, 50);

неясне;

можливо, пов’язане з р. [лоды́га] «гомілка», укр. [сулди́га] «тс.»;

припускається можливість спрощення первісного *glyd-/*glyt-, що лежить в основі р. [глу́да] «грудка», слн. gluta «гуля» (Schuster-Šewc Slavia 32, 176 – 177; ZfSl 8, 873; Machek ESJČ 345);

р. [лы́тка] «литка, стегно, голінка», [лы́ды] «довгі ноги», бр. лы́тка «литка», п. łyda (згруб.), łydka, [łyta, łysta, łyt, łyd], ч. слц. lýtko, слн. lítka «тс.»;

пор. також лтс. lundžat «тинятися»;

не зовсім ясне;

зіставляється з р. [лынь] «ледар, дармоїд», [лыня́ть] «лінуватися, ледарювати», які пов’язуються з болг. лýтам се «блукаю», схв. лýтати, лу̑там «тс.», слн. lútati «повільно йти, з трудом розшукувати» і далі зіставляються з гр. арк. λεύτων «від повільності», нвн. liederlich «розпусний», Lotter «лінивий», дангл. lyðre «убогий, поганий» (Фасмер II 541, 542; Sławski V 406 – 408; Bern. I 748; Потебня ЖСт 1891/3, 126; РФВ 1, 77; Младенов 250; Zupitza GG 145; Solmsen KZ 34, 447; Petersson AfSlPh 34, 378);

пов’язується з болг. [ли́ндам] «неспокійно поглядаю то в один, то в другий бік; тиняюся» (Москов ИИБЕ 11, 147);

зіставляється також з р. лы́тка, укр. ли́тка (Преобр. І 484 – 485), з схв. лȕст «швидкий» (Потебня РФВ 1, 77);

р. [лы́нда] «ледар, гультяй», [лы́нды] «бездіяльність, неробство», [лы́ндать] «тинятися, швендяти, ухилятися від роботи», [отлы́нивать] «ухилятися від роботи», бр. лы́нды біць «байдикувати», лы́ндаць «тс.», п. [łynda] «волоцюга», [łyndać się] «швендяти», ч. [l’undat se] «тинятися», болг. [ли́ндам] «ходжу слідом за кимсь; гойдаю», схв. ст. lindovati «байдикувати»;

очевидно, сх.-сл. [*sǫ-lodyga] «гомілка», похідне з префіксом sǫ- «су-» від lodyga «тс.» (р. [лоды́га] «гомілка», др. лодыга «бабка», п. łodyga «стебло», ч. lodyha «тс.»), пов’язаного, можливо, з укр. ли́тка;

припускається також зв’язок з псл. *oldī (*oldy) «човен» (укр. [лодь], р. бр. ло́дка, др. лодья і т. д. «тс.») (Sławski V 137–138; Brückner 310; Holub–Lyer 291, 292);

пор. [булди́га] «порожнистий стовбур рослини (дерева); порожниста, обгризена кістка», р. [булды́га] «маслак, порожниста кістка; дрючок, палиця»;

бр. [сулды́га] «кістка ноги від коліна до п’яти»;

через посередництво польської мови запозичено з середньоверхньонімецької;

свн. lītkouf, снн. lītkōp (нвн. Leihkauf) є складним утворенням з основ іменника līt «фруктове вино», що відповідає двн. līd, днн. дфриз. līth, дангл. дісл. lið, гот. leiþu «тс.», спорідненим з лат. lītūs «берег», лит. lytùs «дощ», укр. ли́ти, і дієслова kouf-, kōp- (нвн. kaufen «купувати»), звідки укр. купи́ти, купува́ти;

звичай могоричу виник з давніх актів жертвопринесення богам і духам предків з нагоди взаємовигідного обміну;

р. [ли́тки, ли́пки] «тс.», п. [litkup] «тс.; подарунок покупцеві від продавця», [litek, lidkup, lindkup, litkowe], ст. lintkup «тс.», ч. litkup «завдаток; продаж у розстрочку; могорич», [litka], вл. нл. litkup «тс.», схв. лȕков, лȕково «могорич», ст. likuf, слн. líkof «тс.»;