ЛИТАВРИСТ — ЕТИМОЛОГІЯ

лита́вра «різновид барабана»

запозичення з грецької мови;
сгр. *πολυταυρέα «литаври» складається з основи πολύ «багато», спорідненої з дінд. purú-, гот. двн. filu «тс.» і, далі, з гр. πλέως «повний», псл.ьnъ «тс.», укр. по́вний, і форми ταυρέα «литаври; бичача шкіра», похідної від ταύρος «бик», спорідненого з лит. taũras «бик, буйвол», псл. turъ «тур, буйвол», укр. тур;
на ґрунті східнослов’янських мов зазнало гаплології у виразах типу «бити по (по)литаврах»;
думка про походження від араб. al-ťabb, що лежить в основі іт. ataballo, taballo, ісп. atabal, порт. atabale (Mikl. EW 170; Matzenauer 242) є помилковою;
р. лита́вра, лита́вры, бр. літа́ўра, літа́ўры, [політа́вры], п. litaury (з укр.), болг. лита́врир.);
Фонетичні та словотвірні варіанти

лита́ври «тс.»
литаври́ст
політа́ври «вид музичного інструмента»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
літа́ўра білоруська
літа́ўры білоруська
політа́вры білоруська
лита́врир.) болгарська
filu «тс.» готська
πλέως «повний» грецька
filu «тс.» давньоверхньонімецька
purú- давньоіндійська
atabal іспанська
ataballo італійська
taballo італійська
taũras «бик, буйвол» литовська
litauryукр.) польська
atabale португальська
*р<SUP>ь</SUP>nъ «тс.» праслов’янська
turъ «тур, буйвол» праслов’янська
лита́вра російська
лита́вры російська
*πολυταυρέα «литаври» середньогрецька
πολύ «багато» середньогрецька
ταυρέα «литаври; бичача шкіра» середньогрецька
ταύρος «бик» середньогрецька
по́вний українська
тур українська
al-ťabb ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України