ЛИСКОТІТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
лиск «блиск гладкої поверхні»
псл. *lъskъ ‹ *lŭskъ, lyskъ ‹ *lūskъ, lъskati, lyskati, споріднені з lysъ «лисий», lučь «промінь», luna «місяць»;
пов’язується також (Потебня РФВ 1, 80) з р. [ла́са] «лискуча пляма, смуга»), укр. [ла́сий] «темний з білою плямою»;
до цього ж етимологічного гнізда примикає п. ls(k)nąć się «блищати», стсл. льѱати сѧ «тс.» (з іншим вокалізмом кореня, як у псл. blьščati, стсл. бльѱати сѧ «блищати»);
обидва фонетичні варіанти кореня псл. *lъsk-, lysk-, які розрізняються в більшості слов’янських мов, в українській мові закономірно злились в одній звуковій формі лис(к)-;
р. лоск, лосни́ться, бр. [лоск] (з р.?), п. łysk «блиск», łyskać (się) «блищати», łysnąć «тс.», ч. lesk (ст. род. в. lsku) «блиск», lesknouti se «блищати, вилискувати», слц. lesk, lesknúť sa, болг. лъ́скам «блищати», [лиска] «іскра», м. ласка «блищить», лиска «слюда», схв. [лȁскати се] «блискати» (про блискавку), [лȕскати] «блищати», слн. lèsk «блиск», [leskáti (se)] «виблискувати», [lískati se] «світити», стсл. оулыскати сѧ «усміхатися»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́лиск
вили́скувати
(ся)
ві́длиск
лискави́ця
«заграва»
ли́скавка
«блискавка; блискуча намистина»
ли́скавочний
«блискавичний»
ли́ска́ти
«блищати, сяяти»
лискове́ць
«яшма»
лисковиця
«блискавка»
лисковка
«тс.»
лискоті́ти
«тс.»
лиску́чий
лисни́тися
«лисніти»
лисні́ти
(ся)
ли́сну́ти
«вилискувати, блищати»
(ся)] Г, Пі
лиснючий
лись
(виг.)
лища́к
«слюда»
лища́ти
«блищати»
ли́щик
«тс.»
по́лиск
поли́скувати
(ся)
пролискуватися
«проблискувати»
ул́искувати
«блищати, вилискувати»
(ся)] Ж, (Me)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| лоск (з р.?) | білоруська |
| лъ́скам «блищати» | болгарська |
| лиска «іскра» | болгарська |
| ласка «блищить» | македонська |
| лиска «слюда» | македонська |
| ls(k)nąć się «блищати» | польська |
| łysk «блиск»«блищати»«тс.» (się) | польська |
| łyskać (się) «блиск»«блищати»«тс.» (się) | польська |
| łysnąć «блиск»«блищати»«тс.» (się) | польська |
| *lъskъ | праслов’янська |
| *lūskъ | праслов’янська |
| lъskati | праслов’янська |
| lyskati | праслов’янська |
| lysъ «лисий» | праслов’янська |
| lučь «промінь» | праслов’янська |
| luna «місяць» | праслов’янська |
| blьščati | праслов’янська |
| *lъsk- | праслов’янська |
| lysk- | праслов’янська |
| ла́са «лискуча пляма, смуга» | російська |
| лоск | російська |
| лосни́ться | російська |
| лȁскати се «блискати» (про блискавку) | сербохорватська |
| лȕскати «блищати» | сербохорватська |
| lesk | словацька |
| lesknúť sa | словацька |
| lèsk «блиск» | словенська |
| leskáti (se) «виблискувати» (se)] | словенська |
| lískati se «світити» | словенська |
| льѱати сѧ «тс.» (з іншим вокалізмом кореня, як у псл. blьščati, стсл. бльѱати сѧ «блищати») | старослов’янська |
| бльѱати сѧ | старослов’янська |
| оулыскати сѧ «усміхатися» | старослов’янська |
| ла́сий «темний з білою плямою» | українська |
| лис(к)- | українська |
| lesk «блиск»«блищати, вилискувати» (ст. род. в. Isku) | чеська |
| lesknouti se «блиск»«блищати, вилискувати» (ст. род. в. Isku) | чеська |
| lsku | чеська |
| lsku | чеська |
| lsku | чеська |
| lsku | чеська |
| lsku | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України