ЛИСИЧАТА — ЕТИМОЛОГІЯ
лис «Canis vulpes L.» (зоол.)
псл. lisъ, lisa, lisica;
загальноприйнятої етимології не має;
можливо, споріднене з лтс. lapsa «лис», лит. lãpė, прус. lape, дінд. lopāśá, гр. ἀλώπηξ, лат. volpes, vulpes «тс.» (іє. *leips-);
виводиться також від псл. lis- (liš-) «червоно-жовтий», яке вбачається в р. [ли́сый] «рижий, жовтий», ч. [liša] «полум’я» (Schuster-Šewc 853 – 854);
зіставляється з лихи́й (Pedersen IF 5, 33), з ли́па (з первісним значенням «розбійник») (Uhlenbeck РВrВ 26, 302), з нвн. [lins] «тихо» (Bern. IF 8, 286);
складність встановлення індоєвропейської праформи пояснюється тим, що назва лисиці, очевидно, видозмінювалася в різних мовах під впливом табу;
р. лис, лиса́, лиси́ца, бр. ліс, ліса́, лісі́ца др. лисъ, лисица, п. lis, lisica, ч. liška «лис, лисиця», ст. lisa, слц. líška, вл. нл. liška, полаб. léiska, leiseitzja, болг. лиси́ца, м. лиса, лисица «тс. », схв. лȗс, ли́сац «лис», лùсица «лисиця», слн. [lìs], lisíca, стсл. лисъ, лиса;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ли́са́
«лисиця»
лиса́к
«лис»
лисеня́
ли́си
«лисяче хутро»
(мн.)
лиси́ха
«лисиця»
лиси́ця
лисича́
«лисеня»
лисиченя́
лиси́чий
лиси́чити
«хитрувати»
лиси́ччин
лисиччу́к
«тс.»
ли́сій
ли́ска
«лисичка»
ли́совий
лисови́н
«лис»
лисо́к
«молодий лис»
лису́н
«лис»
лисю́ра
«лисяче хутро»
лися́
«лисеня»
ли́сячий
підлиси́куватися
«підлещуватися »
пі́длисок
«молодий лис»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ліс | білоруська |
| ліса́ | білоруська |
| лісі́ца | білоруська |
| лиси́ца | болгарська |
| liška | верхньолужицька |
| ἀλώπηξ | грецька |
| lopāśá | давньоіндійська |
| лисица | давньоруська |
| лисъ | давньоруська |
| лисъ | давньоруська |
| лисъ | давньоруська |
| лисъ | давньоруська |
| лисъ | давньоруська |
| лисъ | давньоруська |
| лисъ | давньоруська |
| *leips- | індоєвропейська |
| *leips- | індоєвропейська |
| *leips- | індоєвропейська |
| volpes | латинська |
| vulpes «тс.» (іє. *leips-) | латинська |
| lapsa «лис» | латиська |
| lãpė | литовська |
| лиса | македонська |
| лисица «тс. » | македонська |
| liška | нижньолужицька |
| lins «тихо» | нововерхньонімецька |
| léiska | полабська |
| leiseitzja | полабська |
| lis | польська |
| lisica | польська |
| lisъ | праслов’янська |
| lisa | праслов’янська |
| lisica | праслов’янська |
| lis- «червоно-жовтий» (liš-) | праслов’янська |
| liš- | праслов’янська |
| liš- | праслов’янська |
| lape | прусська |
| ли́сый «рижий, жовтий» | російська |
| лис | російська |
| лиса́ | російська |
| лиси́ца | російська |
| лȗс | сербохорватська |
| ли́сац «лис» | сербохорватська |
| лùсица «лисиця» | сербохорватська |
| líška | словацька |
| lìs | словенська |
| lisíca | словенська |
| лисъ | старослов’янська |
| лиса | старослов’янська |
| лихи́й | українська |
| ли́па (з первісним значенням «розбійник»)(Uhlenbeck РВrВ 26, 302) | українська |
| liša «полум’я» | чеська |
| liška «лис, лисиця» | чеська |
| lisa (ст.) | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України