ЛИСИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ли́сий
споріднене з дінд. rúśan (rúśant-) «світлий, білий», вірм. lois «світло», lusin «місяць», lusn «більмо», гр. λευκός «білий», що зводяться до іє. *leuk-/ leuk ̑- «бути світлим, сяяти»;
псл. lysъ «лисий (без волосся; з білою плямою)»;
р. лы́сый, бр. лы́сы, др. лысъ, п. łysý, ч. слц. lysý, вл. нл. łysak «лисий кінь або віл», болг. лис «лисий», ли́са «лисина», м. лис «рижий; [лисий (про тварин)]», схв. лȕса «біла пляма, лисина у тварини», слн. [lȋs] «плямистий», lísa «пляма, лисина», стсл. възлысъ «лисий»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зали́сина
лиса́вий
«з лисиною»
лиса́к
«чоловік з лисиною; [тварина з світлою плямою на лобі; оголений берег чи узвишшя]»
лиса́н
«кінь з білою плямою на лобі»
лисань
«чоловік з лисиною»
лиса́ня
«гола гора»
лиса́я
«лиса корова»
ли́сина
«місце на голові, де випало і не росте волосся; ділянка землі, позбавлена рослинності; біла пляма на лобі деяких тварин; [огріх при посіві Mo]»
ли́сиця
«гола вершина гори»
лисі́ти
ли́ска
(кличка тварини з білою плямою на лобі)
лиско́
(кличка собаки з білою плямою на лобі)
лисови́ння
«місце в полі без рослинності»
лисо́ня
«корова з білою плямою на лобі»
лисота́
«оголеність, відсутність волосся»
лисува́тий
лису́н
«чоловік з лисиною»
лису́на
«корова з білою плямою на лобі»
лису́ха
«гола вершина гори»
ли́ська
«теля або корова з білою плямою на лобі»
ли́ся
«тс.»
лися́к
«тс.»
лися́нка
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| лы́сы | білоруська |
| лис «лисий» | болгарська |
| ли́са «лисина» | болгарська |
| łysak «лисий кінь або віл» | верхньолужицька |
| lois «світло» | вірменська |
| lusin «місяць» | вірменська |
| lusn «більмо» | вірменська |
| λευκός «білий» | грецька |
| rúśan «світлий, білий» (rúśant-) | давньоіндійська |
| rúśant- | давньоіндійська |
| rúśant- | давньоіндійська |
| rúśant- | давньоіндійська |
| лысъ | давньоруська |
| *leuk-/ leuk ̑- «бути світлим, сяяти» | індоєвропейська |
| лис «рижий; [лисий (про тварин)]» | македонська |
| łysak «лисий кінь або віл» | нижньолужицька |
| łysý | польська |
| lysъ «лисий (без волосся; з білою плямою)» | праслов’янська |
| лы́сый | російська |
| лȕса «біла пляма, лисина у тварини» | сербохорватська |
| lysý | словацька |
| lȋs «плямистий»«пляма, лисина» | словенська |
| lísa «плямистий»«пляма, лисина» | словенська |
| възлысъ «лисий» | старослов’янська |
| lysý | чеська |
ла́сий «чорний або рудий з білим черевом чи грудьми»
зіставлення з лтс. lapsa «місце» (Mühl.Endz. II 440 – 441), р. лоск (Горяев 181), болг. влас «волос, шерсть» (БЕР III 316) менш переконливі;
у кінцевому рахунку, можливо, пов’язане з ли́сий;
споріднене з лтс. luõss «жовтий з сірим відтінком, половий», можливо, також з lase «крапля, пляма, цятка», lãsaîns «поцяткований», лит. lãšas «крапля», lãšinti «капати, крапати», р. [лоса́] «гладінь води, освітлена сонцем»;
р. [ла́са] «лискуча пляма, смуга», [ла́сина] «тс.», [ла́сить] «залишати плями або смуги», п. [łasij] «віл з темною спиною», [łaska] «вид диких качок (чорна з білою плямою)», болг. лас «з лискучою шерстю» (про коня, мула і под.), схв. [lasa] (назва бурої кози), [lasac] (назва вола);
Фонетичні та словотвірні варіанти
ласи́ста
«чорна з білими смугами спіднизу»
(про вівцю)
ласі́й
«віл з білим черевом і кінцем хвоста»
ласнове́нький
«блискучий, лискучий»
ла́ся
(кличка корови з червоною спиною і білим черевом; кличка лисої корови; кличка рябої корови)
підла́сий
«з білим черевом»
підла́систий
«тс.»
ўасуля
«корова з білим черевом»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| влас «волос, шерсть» | болгарська |
| лас «з лискучою шерстю» (про коня, мула і под.) | болгарська |
| lapsa «місце» | латиська |
| luõss «жовтий з сірим відтінком, половий» | латиська |
| lase «крапля, пляма, цятка» | латиська |
| lãsaîns «поцяткований» | латиська |
| lãšas «крапля» | литовська |
| lãšinti «капати, крапати» | литовська |
| łasij «віл з темною спиною» | польська |
| łaska «вид диких качок (чорна з білою плямою)» | польська |
| лоск | російська |
| лоса́ «гладінь води, освітлена сонцем» | російська |
| ла́са «лискуча пляма, смуга» | російська |
| ла́сина «тс.» | російська |
| ла́сить «залишати плями або смуги» | російська |
| lasa (назва бурої кози) | сербохорватська |
| lasac (назва вола) | сербохорватська |
| ли́сий | українська |
левко́й «матіола, Matthiola R. Вr.» (бот.)
лат. leucoion «левкой» походить від гр. λεοκόιον «біла фіалка», складного слова, утвореного з прикметника λευκός «білий, світлий, ясний, блискучий», спорідненого з лат. lūx «світло, сяяння, блиск», псл. lūčь «світло», lysъ, укр. лисий, та іменника ἴov(‹Fίov) «фіалка», запозиченого, очевидно, з якоїсь середземноморської мови і пов’язаного з лат. viola «тс.»;
через посередництво німецької мови (нім. Levkóje) запозичено з латинської;
грецька назва зумовлена білястим забарвленням листків і фіалковим запахом левкоя;
р. левко́й, бр. ляўко́нія, п. lewkonia, ч. levkoje, слц. levkoja, вл. lewkonja, слн. levkója;
Фонетичні та словотвірні варіанти
левко́нія
«левкой однорічний, Matthiola annua Sweet.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ляўко́нія | білоруська |
| lewkonja | верхньолужицька |
| λεοκόιον «біла фіалка» | грецька |
| λευκός «білий, світлий, ясний, блискучий» | грецька |
| leucoion «левкой» | латинська |
| lūx «світло, сяяння, блиск» | латинська |
| viola «тс.» | латинська |
| Levkóje | німецька |
| Levkóje | німецька |
| lewkonia | польська |
| lūčь «світло» | праслов’янська |
| lysъ | праслов’янська |
| levkoja | словацька |
| levkója | словенська |
| лисий | українська |
| levkoje | чеська |
| ἴov «фіалка» | ? |
| Fίov | ? |
| левко́й | ? |
лисак «айстра степова, Aster amellus L.; китайська айстра, Callшstephus chinensis Nees. (Aster)» (бот.)
похідне утворення від ли́сий;
назва зумовлена, очевидно, зовнішнім виглядом суцвіття, яке має велику кількість трубчатих квіток, оточених язичковими, у зв’язку з чим посередині утворюється ніби лисина;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ли́сий | українська |
люмінесце́нція «холодне свічення»
інтернаціональний науковий термін (пор. нім. Lumineszénz, фр. англ. luminescence), утворений за допомогою суфікса лат. -escentia, який означає слабку дію, від лат. lūmen «світло», пов’язаного з lūсео «світити, сяяти», lūna «місяць», lūstro «освітлювати», спорідненими з дінд. rukmáḥ «золота прикраса», rukmám «золото», укр. ли́сий, лоск, [луна́] «заграва, відблиск»;
р. люминесце́нция, бр. люмінесцэнцыя, п. luminescencja, ч. luminiscence, слц. luminiscencia, болг. луминесце́нция, схв. луминесцèнциjа, слн. luminescénca;
Фонетичні та словотвірні варіанти
люмінесце́нтний
люмінесціюва́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| luminescence | англійська |
| люмінесцэнцыя | білоруська |
| луминесце́нция | болгарська |
| rukmáḥ «золота прикраса» | давньоіндійська |
| rukmám «золото» | давньоіндійська |
| lūmen «світло» | латинська |
| lūсео «світити, сяяти» | латинська |
| lūna «місяць» | латинська |
| lūstro «освітлювати» | латинська |
| -escentia | латинська |
| Lumineszénz | німецька |
| luminescencja | польська |
| люминесце́нция | російська |
| луминесцèнциjа | сербохорватська |
| luminiscencia | словацька |
| luminescénca | словенська |
| ли́сий | українська |
| лоск | українська |
| луна́ «заграва, відблиск» | українська |
| luminescence | французька |
| luminiscence | чеська |
поли́ска «муха-голотілка, Psila» (ент.)
назва зумовлена тим, що цей рід мух має слабо опушене тіло (Горностаев 326; Urania Tierr. Insekten 428);
префіксальне утворення від ли́сий, можливо, калька наукової назви роду Psila, утвореної від гр. ψῑλός «голий, лисий, безволосий»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ψῑλός «голий, лисий, безволосий» | грецька |
| ли́сий | українська |
лис «Canis vulpes L.» (зоол.)
складність встановлення індоєвропейської праформи пояснюється тим, що назва лисиці, очевидно, видозмінювалася в різних мовах під впливом табу;
зіставляється з лихи́й (Pedersen IF 5, 33), з ли́па (з первісним значенням «розбійник») (Uhlenbeck РВrВ 26, 302), з нвн. [lins] «тихо» (Bern. IF 8, 286);
виводиться також від псл. lis- (liš-) «червоно-жовтий», яке вбачається в р. [ли́сый] «рижий, жовтий», ч. [liša] «полум’я» (Schuster-Šewc 853 – 854);
можливо, споріднене з лтс. lapsa «лис», лит. lãpė, прус. lape, дінд. lopāśá, гр. ἀλώπηξ, лат. volpes, vulpes «тс.» (іє. *leips-);
загальноприйнятої етимології не має;
псл. lisъ, lisa, lisica;
р. лис, лиса́, лиси́ца, бр. ліс, ліса́, лісі́ца др. лисъ, лисица, п. lis, lisica, ч. liška «лис, лисиця», ст. lisa, слц. líška, вл. нл. liška, полаб. léiska, leiseitzja, болг. лиси́ца, м. лиса, лисица «тс. », схв. лȗс, ли́сац «лис», лùсица «лисиця», слн. [lìs], lisíca, стсл. лисъ, лиса;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ли́са́
«лисиця»
лиса́к
«лис»
лисеня́
ли́си
«лисяче хутро»
(мн.)
лиси́ха
«лисиця»
лиси́ця
лисича́
«лисеня»
лисиченя́
лиси́чий
лиси́чити
«хитрувати»
лиси́ччин
лисиччу́к
«тс.»
ли́сій
ли́ска
«лисичка»
ли́совий
лисови́н
«лис»
лисо́к
«молодий лис»
лису́н
«лис»
лисю́ра
«лисяче хутро»
лися́
«лисеня»
ли́сячий
підлиси́куватися
«підлещуватися »
пі́длисок
«молодий лис»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ліс | білоруська |
| ліса́ | білоруська |
| лісі́ца | білоруська |
| лиси́ца | болгарська |
| liška | верхньолужицька |
| ἀλώπηξ | грецька |
| lopāśá | давньоіндійська |
| лисица | давньоруська |
| лисъ | давньоруська |
| лисъ | давньоруська |
| лисъ | давньоруська |
| лисъ | давньоруська |
| лисъ | давньоруська |
| лисъ | давньоруська |
| лисъ | давньоруська |
| *leips- | індоєвропейська |
| *leips- | індоєвропейська |
| *leips- | індоєвропейська |
| volpes | латинська |
| vulpes «тс.» (іє. *leips-) | латинська |
| lapsa «лис» | латиська |
| lãpė | литовська |
| лиса | македонська |
| лисица «тс. » | македонська |
| liška | нижньолужицька |
| lins «тихо» | нововерхньонімецька |
| léiska | полабська |
| leiseitzja | полабська |
| lis | польська |
| lisica | польська |
| lis- «червоно-жовтий» (liš-) | праслов’янська |
| liš- | праслов’янська |
| liš- | праслов’янська |
| lisъ | праслов’янська |
| lisa | праслов’янська |
| lisica | праслов’янська |
| lape | прусська |
| ли́сый «рижий, жовтий» | російська |
| лис | російська |
| лиса́ | російська |
| лиси́ца | російська |
| лȗс | сербохорватська |
| ли́сац «лис» | сербохорватська |
| лùсица «лисиця» | сербохорватська |
| líška | словацька |
| lìs | словенська |
| lisíca | словенська |
| лисъ | старослов’янська |
| лиса | старослов’янська |
| лихи́й | українська |
| ли́па (з первісним значенням «розбійник»)(Uhlenbeck РВrВ 26, 302) | українська |
| liša «полум’я» | чеська |
| liška «лис, лисиця» | чеська |
| lisa (ст.) | чеська |
лисохві́ст «китник, Alopecurus L. » (бот.)
складне утворення з лис і хвіст;
очевидно, калька наукової назви лат. alopecurus, утвореної з гр. άλώπηξ «лис» і οὐρά «хвіст»;
назва зумовлена тим, що колосок рослини пухнастий, схожий на лисячий хвіст;
пор. п. lisi ogon «лисохвіст», болг. лисича опашка, схв. лисичjи реп, слн. lisičji rep, нвн. Fuchsschwanz, англ. foxtailgrass, meadow foxtail «тс.»;
пор. також укр. [хвостики] «Alopecurus fulvus Sm.» Mak, [чорнохвостник] «Alopecurus ruthenicus Weinm.» Mak;
р. лисохво́ст, [лисехвостник, лисий хвост], бр. лісахво́ст;
Фонетичні та словотвірні варіанти
лисій
«китник луговий, Alopecurus pratensis L.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| foxtailgrass | англійська |
| meadow foxtail «тс.» | англійська |
| лісахво́ст | білоруська |
| лисича опашка | болгарська |
| άλώπηξ «лис» | грецька |
| οὐρά «хвіст» | грецька |
| alopecurus | латинська |
| Fuchsschwanz | нововерхньонімецька |
| lisi ogon «лисохвіст» | польська |
| лисохво́ст | російська |
| лисехвостник | російська |
| лисий хвост | російська |
| лисичjи реп | сербохорватська |
| lisičji rep | словенська |
| лис | українська |
| хвіст | українська |
| хвостики «Alopecurus fulvus Sm.» | українська |
| чорнохвостник «Alopecurus ruthenicus Weinm.» | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України