ЛИНІ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. linъ, linjь «лин»;

споріднене з лит. lýnas, лтс lĩnis, прус. linis «тс.»;

балто-сл. *līn-a *-līn-i̯a-, очевидно, належить до іє. *(s)lei- «слизький, липкий», звідки також нвн. Schleie «лин», двн. slīo, дісл. slӯ, дангл. slíw «тс.»;

назва риби зумовлена тим, що поверхня її тіла покрита товстим шаром слизу;

можливе вторинне зближення з линя́ти (Machek 333 – 334; Holub – Lyer 289: слиз на шкірі, висихаючи на повітрі, облущується, після чого залишаються темніші плями);

менш обґрунтовані припущення про походження слова з *lipnь, пов’язуваного з псл. *lьpěti, lěpiti «ліпити» (Uhlenbeck KZ 39, 259 – 260) або про первісну спорідненість з гр. λινεύς «морська риба» (Uhlenbeck тж; Фасмер II 498; Boisacq 565);

р. линь, [лин, лень, ленёк, ленок, алень], бр. лінь, п. нл. lin, ч. lín, ст. líň, слц. lien, вл. lin(ak), болг. лин, м. линар, схв. лȗњ, лùњāк, ст. lȉn, слн. línj(ak) «тс.»;

неясне;

можливо, пов’язане з линя́ти;

пор. споріднене з псл. linjati (liněti) дінд. linā́ti «пригинається, ховається, сідає навпочіпки»;

свн. līne (нвн. Leine) «канат», двн. līna, пгерм. *līniōn «тс.» пов’язане з пгерм. *līna «льон», спорідненим з псл. Іьnъ, укр. льон;

через посередництво польської мови запозичене з німецької;

р. [ли́на] «трос, канат», бр. ліна, п. lina, ч. слц. [lina] «тс.»;

запозичення з молдавської мови;

молд. лин (рум. lin) «тс.», як і болг. лин «великий чан» у якому давлять виноград на вино», схв. лȕн «тс.», походить від нгр. λινός «тс.», гр. ληνός «виноградне точило; водопійне корито», що не має певної етимології;

похідне утворення від ли́на;

виведення української форми з польської (Bern. I 722; Richhardt 73) помилкове;

п. [linwa] «міцна кручена вірьовка» (з укр.), слц. [linev, linva] (з укр.);

назва може бути зумовлена тим, що масть вола нагадує колір боків лина (зеленувато-жовтих із золотистим відтінком);

можливо, похідне утворення від лин (іхт.);

неясне;

припускається також (Ondrus Slavica I, 32 – 34) давній генетичний вв’язок з ринути. – Див. ще леті́ти, ли́ти, пливти́. – Пор. ри́нути;

очевидно, результат контамінації слів ли́ти(сь), лину́ти, леті́ти і пли́нути «плисти»;

п. ст. łynąć «потекти струменем; виливати» (з укр.), linąć «тс.», слц. [linuć] «нестись»;

псл. реlynъ (реlynь, реlunъ, реlunь, реlěnъ) «полин»;

переконливої етимології немає;

найбільш прийнятне пов’язання з псл. роlěti «палати, горіти», роlěno «поліно», раliti «палити»;

назва могла бути зумовлена своєрідним гострим запахом і гірким смаком полину або тим, що у давнину (і навіть тепер в Азії) полин спалювали для профілактичного обкурювання від епідемій;

слов’янські назви полину зіставляють іноді з лтс. реlane «полин», реlẽjums, але воно, як і лит. реlỹnas «тс.», вважається слов’янським запозиченням (Mühl.–Endz. ІІІ 194);

мало обґрунтоване пов’язання з стсл. плѣвeлъ «бур’ян, плевели», др. половелъ «тс.» (Соболев-ский ЖМНП 1886, вересень, 146), а також зближення з псл. *роlvъ «блідо-жовтий, бляклий, блідий», р. поло́вый «світло-жовтий, бляклий» за біло-сірим, сивим кольором квіток полину (Преобр. ІІ 103);

р. полы́нь «полин», [полын], полы́нка, [полыно́к, полыня, пелынка], бр. палы́н, др. пелынъ, пелынь, п. ріоłun, ст. ріоłyn, ч. реlyněk, [реlun, реluň, pelyň, роlének, роlín, раlín], слц. раlina, реlinek, [роlynok] «тс.», вл. роłоn «полин гіркий», нл. роłyn, роłuń «тс.; полин звичайний, чорнобиль, Artemisia vulgaris L.», полаб. реlainĕ (реłåˊіn) «полин гіркий», болг. пели́н «тс.; вино, настояне на полині», м. пелин «полин гіркий; отрута», схв. пѐлен «полин», пѐлин, пѐлим «тс.; [шавлія]», слн. рêlin «полин», стсл. пeлынъ «полин гіркий», пeлѣнъ «тс.»;