ЛИН — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. linъ, linjь «лин»;

споріднене з лит. lýnas, лтс lĩnis, прус. linis «тс.»;

балто-сл. *līn-a *-līn-i̯a-, очевидно, належить до іє. *(s)lei- «слизький, липкий», звідки також нвн. Schleie «лин», двн. slīo, дісл. slӯ, дангл. slíw «тс.»;

назва риби зумовлена тим, що поверхня її тіла покрита товстим шаром слизу;

можливе вторинне зближення з линя́ти (Machek 333 – 334; Holub – Lyer 289: слиз на шкірі, висихаючи на повітрі, облущується, після чого залишаються темніші плями);

менш обґрунтовані припущення про походження слова з *lipnь, пов’язуваного з псл. *lьpěti, lěpiti «ліпити» (Uhlenbeck KZ 39, 259 – 260) або про первісну спорідненість з гр. λινεύς «морська риба» (Uhlenbeck тж; Фасмер II 498; Boisacq 565);

р. линь, [лин, лень, ленёк, ленок, алень], бр. лінь, п. нл. lin, ч. lín, ст. líň, слц. lien, вл. lin(ak), болг. лин, м. линар, схв. лȗњ, лùњāк, ст. lȉn, слн. línj(ak) «тс.»;

неясне;

можливо, пов’язане з линя́ти;

пор. споріднене з псл. linjati (liněti) дінд. linā́ti «пригинається, ховається, сідає навпочіпки»;

свн. līne (нвн. Leine) «канат», двн. līna, пгерм. *līniōn «тс.» пов’язане з пгерм. *līna «льон», спорідненим з псл. Іьnъ, укр. льон;

через посередництво польської мови запозичене з німецької;

р. [ли́на] «трос, канат», бр. ліна, п. lina, ч. слц. [lina] «тс.»;

запозичення з молдавської мови;

молд. лин (рум. lin) «тс.», як і болг. лин «великий чан» у якому давлять виноград на вино», схв. лȕн «тс.», походить від нгр. λινός «тс.», гр. ληνός «виноградне точило; водопійне корито», що не має певної етимології;

неясне;

можливо, похідне утворення від лин (іхт.);

назва може бути зумовлена тим, що масть вола нагадує колір боків лина (зеленувато-жовтих із золотистим відтінком);

похідне утворення від ли́на;

виведення української форми з польської (Bern. I 722; Richhardt 73) помилкове;

п. [linwa] «міцна кручена вірьовка» (з укр.), слц. [linev, linva] (з укр.);