ЛИМИТ — ЕТИМОЛОГІЯ
лімі́т
запозичення з французької мови;
фр. limite «границя, межа, ліміт» походить від лат. līmes (род. в. līmitis) «межа, дорога між полями», що являє собою давне складне утворення з основ прикметника līmus «поперечний», спорідненого з дангл. līm «гілка; член тіла», дісл. limr «тс.», і дієприкметника it«ідучий», пов’язаного з еō, īre «йти», спорідненим з псл. iti, укр. іти́;
р. болг. схв. лими́т, бр. лімі́т, п. ч. слц. вл. limit, слн. limít(a);
Фонетичні та словотвірні варіанти
ліміта́ція
лімітува́ти
понадлімі́тний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| лімі́т | білоруська |
| лими́т | болгарська |
| limit | верхньолужицька |
| līm «гілка; член тіла» | давньоанглійська |
| limr «тс.» | давньоісландська |
| līmes «межа, дорога між полями» (род. в. līmitis) | латинська |
| līmus «поперечний» | латинська |
| līmitis | латинська |
| līmitis | латинська |
| limit | польська |
| iti | праслов’янська |
| лими́т | російська |
| лими́т | сербохорватська |
| limit | словацька |
| limít(a) | словенська |
| іти́ | українська |
| limite «границя, межа, ліміт» | французька |
| it «ідучий» | французька |
| limit | чеська |
| īre «йти» | ? |
| еō | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України