ЛИМАРСТВО — ЕТИМОЛОГІЯ

ли́мар «майстер, який виготовляє ремінну збрую»

запозичено з німецької мови, можливо, через посередництво польської;
нвн. Riemer «лимар» пов’язане з Ríemen «ремінь», до якого зводиться й укр. ре́мінь;
початкове л замість р виникло в результаті дисиміляції;
р. [лима́рь, рима́рь], бр. [лі́мар], ры́мар, п. rymarz;
Фонетичні та словотвірні варіанти

лимаре́нко «син лимаря»
лимари́ха «дружина лимаря»
лимарі́вна «дочка лимаря»
ли́марка «тс.»
лима́рний
лима́рня
ли́ма́рство
лима́рський
ли́ма́рщина «шкіра-сириця» (заст.)
лимарюва́ти
ри́мар «лимар»
римаре́нко
римари́ха
римарі́вна
ри́марка «римариха»
рима́рний
рима́рня
рима́рство
рима́рський
римарюва́ти
рымаръ (1552, 1584)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
лі́мар білоруська
ры́мар білоруська
Riemer «лимар» нововерхньонімецька
Ríemen «ремінь» нововерхньонімецька
rymarz польська
лима́рь російська
рима́рь російська
ре́мінь українська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України