ЛИКУВАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
лик «зібрання, сонм (ангелів, святих); [натовп, зграя, купа Ж]»
очевидно, запозичене в давньоруську мову з старослов’янської;
стсл. ликъ «хор; зібрання», як і болг. лик «хор», схв. лȗк, виводиться з псл. likъ «тс.», яке вважається запозиченням з готської мови;
гот. laiks (пізньоготське liks) «танок», laikan «скакати, стрибати» споріднене з дісл. leikr «гра», двн. leih (leich) «гра, спів», лит. láigyti «носитись, бігати», давньолит. laigo «танцює», дінд. rejate «скаче, трясеться», перс. ālēxtan «стрибати, брикатись», курд. be-lezium «танцюю», līzim «граю», гр. λιγαίνω «голосно проголошую, співаю»;
менш обґрунтоване припущення про первісну спорідненість слов’янських і германських слів (Uhlenbeck 252; Stender-Petersen 38) та про первісну тотожність з лик «лице» (Stender-Petersen ZfSlPh 13, 249);
р. лик, ликова́ть, бр. лік (церк.) «сонм», лікава́ць, др. ликъ «зібрання; хор»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ликува́ти
«виявляти велику радість; торжествувати»
(кн.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| лік «сонм» (церк.) | білоруська |
| лікава́ць | білоруська |
| лик «хор» | болгарська |
| laiks «танок» (пізньоготське liks) | готська |
| laikan «скакати, стрибати» | готська |
| λιγαίνω «голосно проголошую, співаю» | грецька |
| leih «гра, спів» (leich) | давньоверхньонімецька |
| leich | давньоверхньонімецька |
| leich | давньоверхньонімецька |
| rejate «скаче, трясеться» | давньоіндійська |
| leikr «гра» | давньоісландська |
| ликъ «зібрання; хор» | давньоруська |
| be-lezium «танцюю» | курдська |
| līzim «граю» | курдська |
| láigyti «носитись, бігати» | литовська |
| ālēxtan «стрибати, брикатись» | перська |
| likъ «тс.» | праслов’янська |
| лик | російська |
| ликова́ть | російська |
| лȗк | сербохорватська |
| ликъ «хор; зібрання» | старослов’янська |
| лик «лице» | українська |
| laigo «танцює» | ? |
| liks | ? |
| liks | ? |
| liks | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України