ЛЕСІ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
лес «ґрунтоутворююча гірська осадочна порода»
нвн. Löß «дилювіальне напластування мергельної глини» (як геологічний термін був запропонований у 1823 р.) пов’язане з [lösch] «пухкий (про землю), сипкий», нвн. los «вільний, не зв’язаний» (двн. свн. lōs «вільний; жвавий»);
запозичення з німецької мови;
р. лёсс, бр. лёс, п. less, ч. слц. lés, болг. лос, схв. лȅс;
Фонетичні та словотвірні варіанти
лесува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| лёс | білоруська |
| лос | болгарська |
| lōs | давньоверхньонімецька |
| Löß «дилювіальне напластування мергельної глини» (як геологічний термін був запропонований у 1823 р.) | нововерхньонімецька |
| lösch «пухкий (про землю), сипкий» | нововерхньонімецька |
| los «вільний, не зв’язаний» (двн. свн. lōs «вільний; жвавий») | нововерхньонімецька |
| less | польська |
| лёсс | російська |
| лȅс | сербохорватська |
| lōs | середньоверхньнімецька |
| lés | словацька |
| lés | чеська |
лесь «але; тільки, лише; (як вставка в мові) от, же, ж»
результат поєднання частки ле «тс.» і, очевидно, вказівного займенника се (с. р. одн.), що зазнав редукції, як у [авось], ось;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ле «тс.» | українська |
| се (с. р. одн.) | українська |
| авось | українська |
| ось | українська |
лесь (2 ос. одн. -теп. ч. від дієслова бу́ти)
очевидно, результат злиття з дієслівною формою єсь (есь) суфіксального -л- дієприкметника в конструкції перфекта типу ходилесь, давалесь і наступного відокремлення цього злитого компонента;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| єсь (есь) | українська |
| давалесь | українська |
| ходилесь | українська |
| єсь | українська |
| -л- | українська |
| ходилесь | українська |
Оле́г (чоловіче ім’я)
запозичення з давньоскандинавської мови;
дісл. Helgi (чоловіче ім’я) пов’язане з heilagr «святий», ісл. helgr, спорідненим з нвн. heilіg «тс.», псл. cělъ «здоровий, цілий», укр. ці́лий;
р. болг. Оле́г, бр. Але́г, др. Ольгъ, ч. слц. Oleg, слн. Olég;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Îльо
Лесь
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Але́г | білоруська |
| Оле́г | болгарська |
| Helgi пов'язане з heilagr «святий» (чоловіче ім’я) | давньоісландська |
| Ольгъ | давньоруська |
| helgr | ісландська |
| heilіg «тс.» | нововерхньонімецька |
| cělъ «здоровий, цілий» | праслов’янська |
| Оле́г | російська |
| Oleg | словацька |
| Olég | словенська |
| ці́лий | українська |
| Oleg | чеська |
Олекса́ндр (чоловіче ім’я)
гр. Ἀλέξανδρος утворене з ἀλέξω «захищаю», спорідненого з дінд. rákṣati «захищає», дангл. ealgian «захищати», і, можливо, з гот. alhs «храм», длит. el˜kas «священний ліс», аl˜kas «тс.», лтс. еlks «ідол», і ἀνέρ (род. в. ἀνδρός) «чоловік, муж», до якого зводиться укр. Андрі́й;
запозичення з грецької мови;
р. Алекса́ндр, Алекса́ндра, бр. Алякса́ндр, Алякса́ндар, Алякса́ндра, др. Александръ, Олексанъдръ, п. Aleksander, ч. слц. Aleхander, вл. Aleksandr, болг. Алекса́ндър, м. Александр, схв. Алѐкса̄ндар, Алѐкса̄ндра, слн. Aleksánder, Aleksándrа, стсл. Алєѯандръ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Алеkандръ
«помочъ муже(ст)венна, вспоможите(л) мужо(в)»
(1627)
Алекса(н)дръ
(1495)
Александро
(1433)
Кса́ндер
Лекса́ндер
Лекса́ндра
Лекса́ндро
Лесь
Ле́ся
Олекса́ндер
Олекса́ндра
(жіноче ім’я)
Олекса́ндро
Олексанъдро
(1375)
Оле́сь
Олесько́
Оле́ся
Оле́шко
Са́ндра
Са́нька
Санько́
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Алякса́ндр | білоруська |
| Алекса́ндър | болгарська |
| Aleksandr | верхньолужицька |
| alhs «храм» | готська |
| Ἀλέξανδρος утворене з ἀλέξω «захищаю» | грецька |
| ealgian «захищати» | давньоанглійська |
| rákṣati «захищає» | давньоіндійська |
| Александръ | давньоруська |
| еlks «ідол» | латиська |
| Александр | македонська |
| Aleksander | польська |
| Алекса́ндр | російська |
| ндар | сербохорватська |
| Aleхander | словацька |
| Aleksánder | словенська |
| Алєѯандръ | старослов’янська |
| Андрі́й | українська |
| Алекса́ндра | українська |
| Алякса́ндар | українська |
| Алякса́ндра | українська |
| Олексанъдръ | українська |
| Aleхander | чеська |
| el˜kas «священний ліс» | ? |
| аl˜kas «тс.» | ? |
| ἀνδρός «чоловік, муж» | ? |
ліс
припускається також первісне значення «дерево як будівельний матеріал», яке виступає в р. леса́ «риштування», ч. [les] «тс.», схв. [lês] «ряд дошок», [lȅsa] «тс.», псл. *lěska «ліщина» як матеріал, з якого виготовлялись (часто способом плетіння) різні предмети домашнього вжитку (Соболевский РФВ 15, 366; Brückner 290; Holub – Kop. 207; Schuster-Šewc 828 – 829);
зіставляється з дангл. lǣs, lǣswe (‹ *lēsu̯ā) «пасовище, лука», сангл. leswe, lese, англ. [leasow, lesew] «поляна, пасовище» (первісне значення – «простір, покритий рослинністю», пор. семантику псл. *lǫgъ «лука» і «ліс», укр. луг1– Фасмер – Трубачев II 485; Ляпунов ИОРЯС ЗО, 14 – 15; Sławski IV 54 – 56; Holub – Kop. 202; БЕР III 367; Bezlaj ESSJ II 134 – 135; Bern. I 713; Stang 32; Мельничук Этимология 1984, 144);
пов’язується з лит. laĩškas «лист (дерева)» і припускається, що початкова семантика слова краще збереглася в західнослов’янських мовах, як у ч. ст. les, lesy «листя, пагони» (Фасмер – Трубачев II 485);
єдиної думки про первісне значення слова і дальші його зв’язки немає;
виводиться від іє. *lē(і)- «володіти» (Skok II 298);
реконструється *u̯loi-k ̑os від іє. *vel«рвати» (ЭССЯ 14, 252);
малопереконливі зіставлення з гр. ἄλσος «(священний) гай» (Pedersen KZ 38, 309), з лат. lūcus «гай» ‹ *loik’-os (Маchek ESJČ 327), а також припущення первісного значення псл. lěsъ «потайне місце» (Черных Очерк 13);
псл. lěsъ «простір, порослий деревами, особливо листяними; дерева, особливо листяні; дерево як будівельний матеріал»;
р. бр. лес, др. лѣсъ, п. las, ч. les «ліс; (ст.) листя, пагони, гілки», слц. les, вл. нл. lěs, полаб. l’os «ліс; будівельний матеріал», болг. лес, схв. лȇс, лȕjес «дерево; [труна; ліс]», слн. lés «дерево, будівельний матеріал, кий, палка; [ліс]», стсл. лѣсъ «ліс; дерева»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безлі́сий
безлі́сний
безлі́сся
взлі́сє
«узлісся»
возлі́сся
«тс.»
залі́сений
«зарослий лісом»
заліси́ти
залі́снений
«тс.»
залі́снювати
«засаджувати лісом»
залісня́ти
«тс.»
за́лісок
«узлісся; чагарник Ж»
залі́сся
«узлісся»
збезлі́сити
збезлі́сіти
злі́сний
«лісник»
ліси́стий
ліси́ця
«фантастична лісова істота, подібна до жінки»
ліси́ща
«великі густі ліси»
(мн.)
лісівни́к
лісівни́цтво
лісівни́чий
лісна́
«лісова русалка»
лісни́й
«лісник»
лісни́й
лісни́к
«лісовий сторож; лісівник; [лісничий Ж]»
лісникі́вна
лісникува́ти
лісни́цтво
лісни́ця
«лісова русалка»
лісни́чий
«службовець лісництва, завідувач його; [лісник]»
лісничи́на
«лісничиха»
лісни́чити
«бути лісничим; виготовляти дерев’яні вироби»
лісни́чи́ха
«дружина лісника або лісничого; жінка-лісник»
лісничі́вка
«оселя лісничого»
лісно́
«багато лісів»
лісня́к
«лісове дерево Ж; болото, поросле дрібним лісом; рідкий ліс Ч»
лісови́й
«лісник»
лісови́й
лісови́к
«мешканець лісу; лісовий сторож; міфічна істота -- лісовий дух; [дикун Ж]»
лісови́на
«лісове дерево, лісовий ґрунт Ж»
лісови́чка
«гора, поросла лісом»
лісо́к
лісу́н
«міфічна людиноподібна істота, що живе в лісі»
ліся́на
«гора, поросла лісом»
ліся́нка
«дружина лicyна»
ліся́нка
«тс.»
надлісни́цтво
«головне лісництво»
надлісни́чий
«головний лісничий»
надулі́сся
«узлісся»
передлі́сся
«край лісу»
пере́ліс
«невеликий лісок СУМ, Ч; чагарниковий ліс»
переліса́нка
«поляна в лісі, поросла травою»
перелі́ска
«печіночниця звичайна, Hepatica nobilis Gars. (Hepatica triloba Gilib.)»
(бот.)
пере́лі́сок
«невеликий лісок; [вузька смуга лісу, що заходить у поле]»
перелі́сся
«галявина між ділянками лісу»
пі́дліс
«просіка, галявина»
підлі́ска
«фіалка запашна, Viola odorata L. Mak; (у сполученні п. трилатчаста бот.) печіночниця звичайна Нед»
(бот.)
підлі́сковий
підлі́сний
«розташований поруч з лісом; який росте у нижньому ярусі лісу»
підлі́сник
«Sanícula L.; [ранник вузлуватий, Scrophularia nodosa L.I»
(бот.)
підлісни́чий
«молодший лісничий»
пі́длі́сок
«кущі та молоді дерева, що ростуть у нижньому ярусі лісу; [тонкий ліс; рідкий ліс Ч; фіалка дивовижна, Viola mirabilis L.; фіалка запашна; печіночниця звичайна]»
підлі́сся
«ділянка поруч з лісом; кущі та молоді дерева у нижньому ярусі лісу; [край лісу Ч]»
полісо́вщик
«лісничий»
полі́сся
«низька лісиста місцевість; [підвищення, поросле лісом Ч]»
полісу́н
«лісовик»
полі́ський
полісю́к
«житель або уродженець Полісся»
поліся́нин
поліщу́к
«тс.»
пра́ліс
праліска
«печіночниця звичайна»
(у сполученні [п. синя])(бот.)
при́ліс
«гай; узлісся»
прилі́сни́й
при́лісок
про́ліс
«праліс; (просіка, галявина ВеБ]»«печіночниця звичайна; (у сполученні п. біла) анемона дібровна, Anemone nemorosa L.»
(бот.)
про́лісок
«галявина»
узліс
узлі́сок
узлі́сся
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| leasow «поляна, пасовище» (первісне значення -- «простір, покритий рослинністю», пор. семантику псл. *lǫgъ «лука» і «ліс», укр. луг1 -- Фасмер -- Трубачев II 485; Ляпунов ИОРЯС ЗО, 14 -- 15; Sławski IV 54 -- 56; Holub -- Kop. 202; БЕР III 367; Bezlaj ESSJ II 134 -- 135; Bern. I 713; Stang 32; Мельничук Этимология 1984, 144) | англійська |
| lesew | англійська |
| lesew | англійська |
| lesew | англійська |
| лес | білоруська |
| лес | болгарська |
| lěs | верхньолужицька |
| ἄλσος «(священний) гай» | грецька |
| lǣs | давньоанглійська |
| *lēsu̯ā «пасовище, лука» | давньоанглійська |
| lǣswe | давньоанглійська |
| lǣswe | давньоанглійська |
| lǣswe | давньоанглійська |
| lǣswe | давньоанглійська |
| лѣсъ | давньоруська |
| *lē(і)- «володіти» | індоєвропейська |
| *vel «рвати» | індоєвропейська |
| lūcus «гай» | латинська |
| *loik'-os | латинська |
| laĩškas «лист (дерева)» | литовська |
| lěs | нижньолужицька |
| l'os «ліс; будівельний матеріал» | полабська |
| las | польська |
| *lěska «ліщина» | праслов’янська |
| *lǫgъ | праслов’янська |
| *lǫgъ | праслов’янська |
| lěsъ «потайне місце» | праслов’янська |
| lěsъ «простір, порослий деревами, особливо листяними; дерева, особливо листяні; дерево як будівельний матеріал» | праслов’янська |
| леса́ «риштування» | російська |
| лес | російська |
| lês «ряд дошок» | сербохорватська |
| lȅsa «тс.» | сербохорватська |
| лȇс | сербохорватська |
| лȕjес «дерево; [труна; ліс]» | сербохорватська |
| leswe | середньоанглійська |
| lese | середньоанглійська |
| les | словацька |
| lés «дерево, будівельний матеріал, кий, палка; [ліс]» | словенська |
| лѣсъ «ліс; дерева» | старослов’янська |
| луг | українська |
| луг | українська |
| les «тс.» | чеська |
| les (ст.) | чеська |
| lesy «листя, пагони» (ст.) | чеська |
| les «ліс; (ст.) листя, пагони, гілки» | чеська |
| *u̯loi-k ̑os | ? |
ляха́ «грядка»
укр. ля- замість очікуваного лі- неясне, можливо, зумовлене впливом [ля́да] «грядка, земельна ділянка»;
іє. *loisa «борозна»;
споріднене з лит. lýsia, lýsė, lýsvė, lýstė «гоядка», прус. lyso «тс.», двн. (Wagan-)leisa «слід (воза), колія», leist «слід; колодка (взуттєва)», свн. geleis «проторена дорога», гот. laists «слід», lais «я знаю» (тобто «напав на слід»), laistjan «переслідувати», дісл. leistr «нога; коротка панчоха», лат. līra «борозна між загонами» ( ‹ *leisā);
псл. lěха ‹ *loisa «борозна між загонами; загін, грядка», потім «смуга поля між двома борознами (що засівається за один помах руки)»;
р. [ля́ха] «вузька грядка; грядка, смуга», [ля́ха́] «грядка, міра землі; борозна; частина землі, яка засівається за один помах руки; межа падання зерна при сівбі; межа; колія», бр. [ляха́] «грядка, загін; межа падання зерна», [ліха́] «грядка», др. лѣха, леха «грядка, загін, межа», п. [lecha, lécha, liecha, licha, lifa] «загін, грядка; смуга, пропущена при оранці», ст. lecha «загін, грядка; ряд», ч. lícha «грядка, загін; [поле, розчищене від лісу; частина поля, яку можна засіяти за один помах руки]», ст. lécha «грядка, загін», вл. нл. lěcha «тс.», болг. леха́ «грядка, загін, міра площі», м. леа «грядка, загін», схв. лијȅха «грядка», слн. léha «загін, грядка», стсл. лѣха «загін, частина поля між борознами»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ліха
«утоптана земля для току»
ляши́льник
«чоловік, який робить знаки на полі, щоб не було огріхів»
ляши́ти
«розбивати город на грядки; робити знаки на полі, щоб не було огріхів»
ля́шка
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ляха́ «грядка, загін; межа падання зерна» | білоруська |
| леха́ «грядка, загін, міра площі» | болгарська |
| lěcha «тс.» | верхньолужицька |
| laists «слід» | готська |
| lais «я знаю» (тобто «напав на слід») | готська |
| laistjan «переслідувати» | готська |
| leist «слід; колодка (взуттєва)» | давньоверхньонімецька |
| (Wagan-)leisa | давньоверхньонімецька |
| leistr «нога; коротка панчоха» | давньоісландська |
| лѣха | давньоруська |
| леха «грядка, загін, межа» | давньоруська |
| līra «борозна між загонами» ( ‹ *leisā) | латинська |
| *leisā | латинська |
| lýsia | литовська |
| lýsė | литовська |
| lýsvė | литовська |
| lýstė «гоядка» | литовська |
| леа «грядка, загін» | македонська |
| lěcha «тс.» | нижньолужицька |
| lecha «загін, грядка; смуга, пропущена при оранці» | польська |
| lécha «загін, грядка; смуга, пропущена при оранці» | польська |
| liecha «загін, грядка; смуга, пропущена при оранці» | польська |
| licha «загін, грядка; смуга, пропущена при оранці» | польська |
| lifa «загін, грядка; смуга, пропущена при оранці» | польська |
| lecha «загін, грядка; ряд» (ст.) | польська |
| lěха «борозна між загонами; загін, грядка» | праслов’янська |
| *loisa | праслов’янська |
| lyso «тс.» | прусська |
| ля́ха «вузька грядка; грядка, смуга» | російська |
| ля́ха́ «грядка, міра землі; борозна; частина землі, яка засівається за один помах руки; межа падання зерна при сівбі; межа; колія» | російська |
| ліха́ «грядка» | російська |
| лијȅха «грядка» | сербохорватська |
| geleis «проторена дорога» | середньоверхньнімецька |
| léha «загін, грядка» | словенська |
| лѣха «загін, частина поля між борознами» | старослов’янська |
| ля- | українська |
| ля́да «грядка, земельна ділянка» | українська |
| лі- | українська |
| lícha «грядка, загін; [поле, розчищене від лісу; частина поля, яку можна засіяти за один помах руки]» | чеська |
| lécha «грядка, загін» (ст.) | чеська |
| *loisa «борозна» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України