ЛЕПЕТИЦЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
лепета́ти
псл. lepetáti, *lepetjǫ «лепетати», інтенсив до *lepati «тс.», пов’язаного з lopati «хлопати; лопати»;
споріднене з дінд. lápati «базікає, шепоче, говорить», гр. λαπίζω«хвастаюся, чванюся», кімр. llēf ( ‹*lepmo-) «голос», алб. lapërdhí «непристойна мова»;
іє. *lep-;
р. лепета́ть «лепетати», бр. лепята́ць, п. [lepietać] «тс.», ч. lepetati «шелестіти», болг. лепе́тя́ «лепечу», м. лепети се «лопоче», схв. лепèтати «лопотати, тріпотіти», слн. lepetáti «лопотіти, белькотати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ле́пет
лепета́йло
«балакун, базіка»
ле́петень
лепети́ця
«балакуха, базіка»
лепеті́ти
«лепетати»
лепетли́вий
«говіркий»
лепету́н
«тс.»
лепету́ха
«тс.; [буркотлива жінка; горілка]»
лепе́тя
«балакун, балакуха, базіка»
ле́піт
«лепет; плач»
лепоті́й
«балакун, базіка»
лепотя́ч
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| lapërdhí «непристойна мова» | албанська |
| лепята́ць | білоруська |
| лепе́тя́ «лепечу» | болгарська |
| λαπίζω «хвастаюся, чванюся» | грецька |
| lápati «базікає, шепоче, говорить» | давньоіндійська |
| *lep- | індоєвропейська |
| llēf «голос» ( ‹*lepmo-) | кімрська |
| *lepmo- | кімрська |
| лепети се «лопоче» | македонська |
| lepietać «тс.» | польська |
| lepetáti | праслов’янська |
| *lepetjǫ «лепетати» | праслов’янська |
| *lepati «тс.» | праслов’янська |
| lopati «хлопати; лопати» | праслов’янська |
| лепета́ть «лепетати» | російська |
| лепèтати «лопотати, тріпотіти» | сербохорватська |
| lepetáti «лопотіти, белькотати» | словенська |
| lepetati «шелестіти» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України