ЛЕНТА — ЕТИМОЛОГІЯ
ле́нта «стрічка»
через посередництво російської мови запозичене, очевидно, з німецької;
нвн. [Linte] «стрічка, стьожка» (‹ двн. linta «тс.») виникло з лат. lintea (прикм. жін. р.), linteus (чол. р.) «льняний, полотняний», похідного від līnum «льон», з яким пов’язані гр. λίνον «тс.», гот. lein «полотно», лит. linaĩ (мн.) «льон», лтс. lini, прус. linno «тс.», псл. lьnъ, укр. льон;
виводиться також від гр. λέντιον «смуга льняної тканини, рушник», яке походить з того самого латинського джерела (Фасмер ГСЭ II 113; ЖСт 17/2, 142 – 143; Преобр. І 446 – 447; БЕР III 361; Младенов 272 – 273; Skok II 288; Bern. I 701; Mikl. EW 165);
р. болг. м. ле́нта «стрічка», п. [lenta] «стрічка (як урядова відзнака)», ч. lenta «стрічка», схв. лȇнта «стрічка до ордена (що носиться через плече)», слн. lénta «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
лента́вий
«рваний»
лє́нтавий
«такий, що легко рветься; порваний, перетворений в лахміття»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ле́нта «стрічка» | болгарська |
| lein «полотно» | готська |
| λίνον «тс.» | грецька |
| λέντιον «смуга льняної тканини, рушник» | грецька |
| linta | давньоверхньонімецька |
| lintea (прикм. жін. р.) | латинська |
| linteus «льняний, полотняний» | латинська |
| līnum «льон» | латинська |
| lini | латиська |
| linaĩ «льон» (мн.) | литовська |
| ле́нта «стрічка» | македонська |
| Linte «стрічка, стьожка» (‹ двн. linta «тс.») | нововерхньонімецька |
| lenta «стрічка (як урядова відзнака)» | польська |
| lьnъ | праслов’янська |
| linno «тс.» | прусська |
| ле́нта «стрічка» | російська |
| лȇнта «стрічка до ордена (що носиться через плече)» | сербохорватська |
| lénta «тс.» | словенська |
| льон | українська |
| lenta «стрічка» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України