ЛЕНО — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ле́но «тільки, лише»
думка про запозичення з польської мови (Richhardt 73) необґрунтована;
пор. тільки-но, р. лишь то́лько;
псл. le no, сполучення двох синонімічних часток із значенням «тільки, лише»;
п. каш. [leno] «тс.; (спол.) але», ч. [l’en] «тільки», слц. len «тільки, лише»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
лен
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
leno «тс.; (спол.) але» | кашубський |
leno «тс.; (спол.) але» | польська |
le no | праслов’янська |
лишь то́лько | російська |
len «тільки, лише» | словацька |
тільки-но | українська |
l'en «тільки» | чеська |
лен «спадкове земельне володіння в епоху феодалізму, яке надавалося васалу за умови несення ним військової служби та виконання інших повинностей» (іст.)
через посередництво російської, а також польської і чеської мов запозичено з німецької;
нвн. Léh(e)n «лен» (свн. lēhen «тс.») пов’язане з нвн. leihen «позичати; віддавати в найми, в тимчасове користування» (двн. līhan, свн. līhen «тс.»), спорідненим з гот. leiwan «тс.», гр. λείπω «залишаю, покидаю», лат. linquo «залишаю, віддаю; покидаю», дірл. lēicim (з *linqīmi) «залишаю», вірм. lk‘anem «залишаю, покидаю», лит. līkti «залишатися, лишатися », стсл. отълѣкъ «рештки; залишок»;
р. лен, [ле́на], бр. лен, п. lenno, ч. слц. слн. léno, вл. нл. leno, схв. лéно;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ле́нний
ле́нник
ленни́чий
«ленний»
ле́но
«тс.»
лено́вник
«ленник»
підле́но
«підлен»
підлено́вник
«підленник»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
лен | білоруська |
leno | верхньолужицька |
lk'anem «залишаю, покидаю» | вірменська |
leiwan «тс.» | готська |
λείπω «залишаю, покидаю» | грецька |
līhan | давньоверхньонімецька |
līhan | давньоверхньонімецька |
līhan | давньоверхньонімецька |
lēicim «залишаю» (з *linqīmi) | давньоірландська |
*linqīmi | давньоірландська |
*linqīmi | давньоірландська |
linquo «залишаю, віддаю; покидаю» | латинська |
līkti «залишатися, лишатися » | литовська |
leno | нижньолужицька |
Léh(e)n «лен» (свн. lēhen «тс.») | нововерхньонімецька |
leihen «позичати; віддавати в найми, в тимчасове користування» (двн. līhan, свн. līhen «тс.») | нововерхньонімецька |
lenno | польська |
лен | російська |
ле́на | російська |
лéно | сербохорватська |
lēhen | середньоверхньнімецька |
līhen | середньоверхньнімецька |
lēhen | середньоверхньнімецька |
līhen | середньоверхньнімецька |
lēhen | середньоверхньнімецька |
līhen | середньоверхньнімецька |
lēhen | середньоверхньнімецька |
léno | словацька |
léno | словенська |
отълѣкъ «рештки; залишок» | старослов’янська |
léno | чеська |
Оле́на (жіноче ім’я)
через церковнослов’янське посередництво запозичено в давньоруську мову з грецької;
гр. ‘Ελένη етимологічно неясне;
пов’язується з ἐλένη «факел з тростини», ἐλάνη «тс.», виводиться також від *Ϝενένα (›*Ϝελένα) як гіпотетичної форми, спорідненої з лат. Venus «Венера»;
р. болг. Еле́на, бр. Але́на, Алёна, Яле́на, др. Елена, Олена, п. ч. Helena, слц. Helena, Elena, вл. Lejna, м. Елена, Лена, схв. Елена, Helena, слн. Helena, Jelena, цсл. Єлєна;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ªля
Èля
Елена
(1401)
Єлє́на
(1627)
Ле́на
Льо́ля
Ля́ля
Олена
(1466)
Оле́нка
Оле́ся
Олька
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
Але́на | білоруська |
Еле́на | болгарська |
Lejna | верхньолужицька |
'Ελένη | грецька |
Елена | давньоруська |
Venus «Венера» | латинська |
Елена | македонська |
Helena | польська |
Еле́на | російська |
Елена | сербохорватська |
Helena | словацька |
Helena | словенська |
Алёна | українська |
Яле́на | українська |
Олена | українська |
Лена | українська |
Єлєна | церковнослов’янська |
Helena | чеська |
ἐλένη «факел з тростини» | ? |
ἐλάνη «тс.» | ? |
*Ϝενένα (›*Ϝελένα) | ? |
леп «липкий бруд; [земляний віск; клей Ж]»
псл. lěръ, *lьръ «клей; все, що липне», іменники від дієслова *lьpěti «прилипати, липнути»;
в українській мові з нерегулярною вокалізацією псл. ь у відкритому складі (лепу, лепом і т. д.), як у [лену] (льону) з псл. Іьnu, лоба з псл. lъba;
пор. закономірне ч. ст. lep – lpu (‹ *lьръ) при lep – lepa (‹ lěръ);
варіант псл. lьръ відбивається і в р.-цсл. лепъ;
збереження е в відкритому складі могло бути підтримане в даному разі впливом польської мови, в якій е походить з псл. ě;
звукова форма [ліп] може бути зведена як до псл. lěръ (якщо і зберігається і в відкритому складі), так і до псл. lьръ (як лід з lьdъ), якщо у відкритому складі з’являється е;
п. ч. lep «клей, липучка для лову комах, птахів», слц. lep «клей», вл. lěp, нл. liр, [lěp] «тс.», схв. лȇп «клей; все, що клеїть; [розчин вапна, звичайно змішаний з глиною, яким мажуть]», слн. lép «клей», р.-цсл. лепъ, «клей; пластир; все, що клеїть»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ле́павча
«брудна дитина»
лепова́тиця
«глинистий клейкий ґрунт»
лип'я́р
«робітник, що вибирає земляний віск із глини»
ліп
«клеп»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
lěp | верхньолужицька |
liр | нижньолужицька |
lěp «тс.» | нижньолужицька |
е | польська |
lep «клей, липучка для лову комах, птахів» | польська |
lěръ | праслов’янська |
*lьръ «клей; все, що липне» | праслов’янська |
*lьpěti «прилипати, липнути» | праслов’янська |
ь (лепу, лепом і т. д.) | праслов’янська |
lьnu | праслов’янська |
lъba | праслов’янська |
*lьръ | праслов’янська |
lěръ | праслов’янська |
lьръ | праслов’янська |
ě | праслов’янська |
lěръ (якщо і зберігається і в відкритому складі) | праслов’янська |
lьръ (як лід з Іьdъ) | праслов’янська |
lьdъ | праслов’янська |
е | праслов’янська |
лепъ | русько-церковнослов’янська |
лепъ «клей; пластир; все, що клеїть» | русько-церковнослов’янська |
лȇп «клей; все, що клеїть; [розчин вапна, звичайно змішаний з глиною, яким мажуть]» | сербохорватська |
lep «клей» | словацька |
lép «клей» | словенська |
лену (льону) | українська |
лоба | українська |
лепом | українська |
льону | українська |
лепу | українська |
ліп | українська |
лід | українська |
lep (‹ *Іьръ)(‹ Іěръ) (ст.) | чеська |
lpu (‹ *Іьръ)(‹ Іěръ) (ст.) | чеська |
lep (ст.) | чеська |
lepa (ст.) | чеська |
lep «клей, липучка для лову комах, птахів» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України