ЛЕМИ — ЕТИМОЛОГІЯ

результат видозміни форми [лен] «тільки, лише»;

думки про запозичення з словацької мови (Brückner 204; Дзендзелівський УЗЛП 34) або з польської (Панькевич Укр. говори Підкарп. Русі 405) необґрунтовані;

п. слц. [lem] «тільки, лише»;

паралельне до ану́, а́ле́ складне утворення з частки а і однієї з форм давньої займенникової основи 1-, тієї самої, що і в ле, лем, але;

складне утворення з сполучника (обмежувальної частки) [ано] «але, тільки» і обмежувальної частки [лем] «тільки»;

n. [anolі] «проте, однак; не інакше»;

назва середиьокарпатської частини українського населення, утворена від вигуку [бой (бо́йє)] «їйбогу», характерного для місцевого діалекту (пор. прізвище Бойкало (1586– 1590);

пор. також назву ле́мко, утворену від частки [лем] «лише, тільки»);

безпідставними були спроби пов’язання з кельтською етнічною назвою Boii, Воїkoi (Šafařík ČČM 10, 23–26; Целевич Правда 1868, 419; Партицький Дѣло № 255, 1894; Perwolf AfSIPh 7, 617– 618);

уг. leves «суп, юшка» пов’язане з lé «сік, рідина», спорідненим з манс. lǟm «суп, юшка», фін. liemi «тс.», мар. лем (lem) «суп»;

запозичення з угорської мови;

похідне утворення від поширеного у лемків слова [лем] «тільки, лише»;

р. ле́мки, п. lemko;

результат контамінації [ле (лем)] «тільки» і лиш (лише́) «тс.» (див.);

похідне утворення від лиш;

зумовлене вживанням слова лиш, очевидно, сприйманим як відмінна ознака в порівнянні з лемками, які вживають у цьому значенні слово лем;

результат субстантивізації частки р. уж з оглушенням приголосного відповідно до російської вимови;

пор. аналогічні укр. [лем] «але; тільки, лише; от, же, ж» і ле́мко «представник етнографічної групи українців (у Карпатах)», які часто вживають слово лем;

слово утворилося внаслідок стягнення словосполучення хот’лем, де хот’ походить від хотя́, хоті́ти, а лем «але; лише; же» – частка в лемківських говірках;

сх.-слц. [chol’em];