ЛЕМЕШЕМ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. lemešь/lemežь «вістря рала чи плуга; соха, плуг», пов’язане чергуванням голосних з lomiti «ламати» як назва знаряддя, що ламає землю;

споріднене з лит. lẽmežis «зуб розсохи, на який надівається леміш», лтс. lemesis «леміш»;

такий самий розвиток значення в дінд. phā́la «леміш» ‹ *(s)phel- «розщепляти, ламати», дінд. phálati «тріскає»;

зіставлення з лат. vomis «леміш» (Маchek ESJČ 326) необґрунтоване;

р. ле́меш, ле́ме́х, бр. ляме́ш, [лемеш], др. лемешь «соха, плуг», п. lemiesz «леміш», ст. lemięsz, lemięž, ч. слц. lemeš, вл. Lemišow (топонім), болг. леме́ж, м. лемеш, схв. љèмеш, лèмеш, лèмjеш, лèмеж, слн. lémež «тс.», стсл. лємєшь «соха, плуг»;

неясне;

пов’язується з лемі́ш «рало» (Brückner 294; KZ 48, 201) через схожість грудочок тіста і зораної землі (спочатку лемішкою могла називатися земля, зорана за допомогою лемеша);

припускався зв’язок з лама́ти (Фасмер II 481);

висувалась гіпотеза про запозичення з фінно-угорських мов (пор. фін. liemi «бульйон, суп», вепське l’emuz, уг. lé «соус, підлива, юшка, сік», манс. lǟхm «суп, юшка», мар. lem «тс.» (Kalima 152; Uotila FUF 26, 163 і далі), хоча в такому випадку чекалося б *lēm-, до того ж географічне поширення слова в слов’янських мовах незвичне для фінно-угорських запозичень;

форма leměcha виводилася з *lе «тільки, лише» + měxa «мішати» (Machek LF 52, 110 – 111);

висувалася також гіпотеза про походження з нвн. *Leimmus «густий відвар (вівса тощо)» (Karłowicz 340; Matzenauer LF 9, 200), хоча німецьке слово не засвідчене;

р. [леме́шка] «лемішка», бр. ляме́шка, [леме́ха], п. [lemieszka, lemięszka, lemiszka, lemiecha, lemięcha] «тс.» (з бр. і укр.);