ЛЕЛЕЧЕ — ЕТИМОЛОГІЯ
леле́ка
запозичення з тюркських мов;
тур. крим.-тат. läiläk «лелека», аз. lejläk, кирг. leklek, каз. läjlek зводяться до перс. leklek, яке походить від ар. laklak «тс.»звуконаслідувального походження;
припускалося звуконаслідувальне походження і на слов’янському ґрунті (Преобр. І 445; Младенов 272);
р. [лекле́к] «біла чапля; лелека», болг. схв. лéлек «лелека»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
леле́ча
лелеченя́
леле́чий
леле́чич
«лелека-самець»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| lejläk | азербайджанська |
| laklak «тс.» | арабська |
| лéлек «лелека» | болгарська |
| läjlek | казахська |
| leklek | киргизька |
| läiläk «лелека» | кримсько-татарська |
| leklek | перська |
| лекле́к «біла чапля; лелека» | російська |
| лéлек «лелека» | сербохорватська |
| läiläk «лелека» | турецька |
лелеч «вільха зелена, Alnus viridis DC» (бот.)
назви, очевидно, спільного, але неясного походження;
п. [lelicz] «вільха зелена» (з укр.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
леле́чій
«сосна гірська, жереп, Pinus montana Mill. (Pinus mughus Scop.)»
ле́лич
ле́ліч
лемич
«тс.»
лєліч
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| lelicz «вільха зелена» (з укр.) | польська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України