ЛЕЛЕ — ЕТИМОЛОГІЯ

ле́ле (вигук для вираження жалю, нарікання, страху або здивування)

звичайно пояснюється як вигук звуконаслідувального характеру (псл. *lele), утворений подвоєнням складу le, подібно до гр. ἐλελευ̃ (вигук скорботи), ἐλελελευ̃ «тс.» (Sławski IV 140; БЕР III 354; Matzenauer 239);
більш очевидною здається тотожність цього вигуку з кличною формою від [ле́ля] (псл. [lelja]) «старша жінка; тітка; мати»);
пор. не́не «леле» від не́ня «мати»;
болг. ле́ле (вигук для вираження жалю, ляку або здивування), м. леле (вигук для вираження болю, страху, горя, здивування), схв. лȅлē «леле», лēлé «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

леле́кати «голосити, стогнати, квилити»
леле́чи «тс.»
ле́лечко «тс.»
лелі́ти «плакати, пхикати»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ле́ле (вигук для вираження жалю, ляку або здивування) болгарська
ἐλελελευ̃ «тс.» грецька
ἐλελευ̃ грецька
леле (вигук для вираження болю, страху, горя, здивування) македонська
*lele (вигук скорботи) праслов’янська
le праслов’янська
lelja праслов’янська
лȅлē «леле» сербохорватська
лēлé «тс.» сербохорватська
ле́ля «старша жінка; тітка; мати» (псл. [lelja]) українська
не́не «леле» українська
не́ня «мати» українська

леле́ (вигук, що вживається як приспів у дитячій пісеньці)

псл. le-lē, вигук звуконаслідувального характеру з дитячої мови, утворений подвоєнням складу le, що наспівується при колиханні дитини;
пор. лит. čiùčiuo-lèliuo «люлі-люлечки», leliúoti «колисати, наспівуючи lèliuo; пестити», лтс. lēlēt «заколисувати дитину СПІВОМ»;
р. лёли, лели́ (вигук, що вживається як приспів пісні), [лель-люли́, леля, ле́люшки] (пісенні приспіви), п. [lelom] (приспів), схв. лȅља, лȅљо (приспів у народних піснях);
Фонетичні та словотвірні варіанти

леле́кати «невміло співати»
леле́сати «скакати»
лелета́ти «співати, виводити трелі»
лелеті́ти «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
lēlēt «заколисувати дитину СПІВОМ» латиська
čiùčiuo-lèliuo «люлі-люлечки» литовська
leliúoti «колисати, наспівуючи lèliuo; пестити» литовська
lelom (приспів) польська
le-lē праслов’янська
лёли російська
лели́ (вигук, що вживається як приспів пісні) російська
лель-люли́ російська
леля російська
ле́люшки (пісенні приспіви) російська
лȅља сербохорватська
лȅљо (приспів у народних піснях) сербохорватська

лелі́ка «тітка»

запозичення з молдавської або румунської мови;
молд. [лели́кэ] (рум. [lelícă]) «тітка (у звертанні до старшої віком жінки)» є зменш. формою від ле́ле (léle) «тс.», що походить від болг. ле́ля «тітка (сестра батька або матері; звертання до старшої віком жінки)», спорідненого з укр. [ле́ля] «старша сестра»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ле́ля «тітка (сестра батька або матері; звертання до старшої віком жінки)» болгарська
лели́кэ «тітка (у звертанні до старшої віком жінки)» (рум. [lelícă]) молдавська
ле́ле румунська
lelícă румунська
ле́ле румунська
lelícă румунська
léle румунська
ле́ле «тс.» (léle) українська
ле́ля «старша сестра» українська

ле́льом-по́ле́льом «дуже повільно; [недбало Ж]»

очевидно, запозичення з польської мови;
Brückner 394;
про помилкове сприйняття часто повторюваних приспівів lelum polelum, leli poleli i под. як власних імен див. Потебня РФВ 7, 221;
припускалося що Lelь і Рolelь – імена давніх слов’янських божеств (у польських джерелах засвідчені з XV ст., в російських – з кінця XVIII ст., пор. і схв. поет. Ljéljo «бог весни»);
пов’язувалося і безпосередньо з псл. lelějati, п. ст. lelejać «колихати, хитати»;
спочатку означало, мабуть, часте повторення приспіву, який виконувався повільно і протяжно (зокрема при колиханні дитини);
п. lelum polelum «не поспішаючи, помалу, спроквола» складається з lelum, спорідненого з укр. [леле́] (вигук, що вживається як приспів у дитячій пісеньці), та похідного від нього polelum (пор. укр. р. ма́ло-пома́лу);
Фонетичні та словотвірні варіанти

лє́лє-полє́лє «повільно; недбало»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
lelum polelum польська
leli poleli польська
Lelь (у польських джерелах засвідчені з XV ст., в російських -- з кінця XVIII ст., пор. і схв. поет. Ljéljo «бог весни») польська
Рolelь польська
lelejać «колихати, хитати» (ст.) польська
lelum polelum «не поспішаючи, помалу, спроквола» польська
lelum польська
polelum польська
lelějati праслов’янська
ма́ло-пома́лу російська
Ljéljo сербохорватська
Ljéljo сербохорватська
леле́ (вигук, що вживається як приспів у дитячій пісеньці) українська
ма́ло-пома́лу українська

гей-ле́ю «на жаль, ой леле»

складений вигук, що виник на базі сполучення вигуку гей і видозміни кличної форми іменника [ле́льо] (ле́лю) «батенько, тато»;
сумнівне пов’язання (Бі 207) з Лель, ім’ям бога кохання в давніх слов’ян;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
гей ?
ле́льо «батенько, тато» (ле́лю) ?
Лель ?

ле́льо «батько»

результат видозміни давнішого [ле́ля (лє́ля)] «мати сім’ї, господиня дому»;
болг. [лели́н] «дядько», [ле́ляк] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ле́лі
ле́лька
лє́лька «тс.»
лє́льо
Етимологічні відповідники

Слово Мова
лели́н «дядько» болгарська
ле́ляк «тс.» болгарська
ле́ля «мати сім’ї, господиня дому» (лє́ля)] українська
лє́ля українська

Поле́ля «бог шлюбу в давніх слов’ян-язичників»

очевидно, як і Ле́ля «бог кохання у давніх слов’ян» Бі, Лель «тс.» Бі, результат помилкового витлумачення дослідниками виразу ле́льом-по́ле́льом «дуже повільно» (див.);
Фонетичні та словотвірні варіанти

Полело́ «міфічне божество»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
Ле́ля «бог кохання у давніх слов’ян» українська
Лель «тс.» українська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України