ЛЕЛЕ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ле́ле (вигук для вираження жалю, нарікання, страху або здивування)
звичайно пояснюється як вигук звуконаслідувального характеру (псл. *lele), утворений подвоєнням складу le, подібно до гр. ἐλελευ̃ (вигук скорботи), ἐλελελευ̃ «тс.» (Sławski IV 140; БЕР III 354; Matzenauer 239);
більш очевидною здається тотожність цього вигуку з кличною формою від [ле́ля] (псл. [lelja]) «старша жінка; тітка; мати»);
пор. не́не «леле» від не́ня «мати»;
болг. ле́ле (вигук для вираження жалю, ляку або здивування), м. леле (вигук для вираження болю, страху, горя, здивування), схв. лȅлē «леле», лēлé «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
леле́кати
«голосити, стогнати, квилити»
леле́чи
«тс.»
ле́лечко
«тс.»
лелі́ти
«плакати, пхикати»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ле́ле (вигук для вираження жалю, ляку або здивування) | болгарська |
ἐλελελευ̃ «тс.» | грецька |
ἐλελευ̃ | грецька |
леле (вигук для вираження болю, страху, горя, здивування) | македонська |
*lele (вигук скорботи) | праслов’янська |
le | праслов’янська |
lelja | праслов’янська |
лȅлē «леле» | сербохорватська |
лēлé «тс.» | сербохорватська |
ле́ля «старша жінка; тітка; мати» (псл. [lelja]) | українська |
не́не «леле» | українська |
не́ня «мати» | українська |
леле́ (вигук, що вживається як приспів у дитячій пісеньці)
псл. le-lē, вигук звуконаслідувального характеру з дитячої мови, утворений подвоєнням складу le, що наспівується при колиханні дитини;
пор. лит. čiùčiuo-lèliuo «люлі-люлечки», leliúoti «колисати, наспівуючи lèliuo; пестити», лтс. lēlēt «заколисувати дитину СПІВОМ»;
р. лёли, лели́ (вигук, що вживається як приспів пісні), [лель-люли́, леля, ле́люшки] (пісенні приспіви), п. [lelom] (приспів), схв. лȅља, лȅљо (приспів у народних піснях);
Фонетичні та словотвірні варіанти
леле́кати
«невміло співати»
леле́сати
«скакати»
лелета́ти
«співати, виводити трелі»
лелеті́ти
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
lēlēt «заколисувати дитину СПІВОМ» | латиська |
čiùčiuo-lèliuo «люлі-люлечки» | литовська |
leliúoti «колисати, наспівуючи lèliuo; пестити» | литовська |
lelom (приспів) | польська |
le-lē | праслов’янська |
лёли | російська |
лели́ (вигук, що вживається як приспів пісні) | російська |
лель-люли́ | російська |
леля | російська |
ле́люшки (пісенні приспіви) | російська |
лȅља | сербохорватська |
лȅљо (приспів у народних піснях) | сербохорватська |
лелі́ка «тітка»
запозичення з молдавської або румунської мови;
молд. [лели́кэ] (рум. [lelícă]) «тітка (у звертанні до старшої віком жінки)» є зменш. формою від ле́ле (léle) «тс.», що походить від болг. ле́ля «тітка (сестра батька або матері; звертання до старшої віком жінки)», спорідненого з укр. [ле́ля] «старша сестра»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ле́ля «тітка (сестра батька або матері; звертання до старшої віком жінки)» | болгарська |
лели́кэ «тітка (у звертанні до старшої віком жінки)» (рум. [lelícă]) | молдавська |
ле́ле | румунська |
lelícă | румунська |
ле́ле | румунська |
lelícă | румунська |
léle | румунська |
ле́ле «тс.» (léle) | українська |
ле́ля «старша сестра» | українська |
ле́льом-по́ле́льом «дуже повільно; [недбало Ж]»
очевидно, запозичення з польської мови;
Brückner 394;
про помилкове сприйняття часто повторюваних приспівів lelum polelum, leli poleli i под. як власних імен див. Потебня РФВ 7, 221;
припускалося що Lelь і Рolelь – імена давніх слов’янських божеств (у польських джерелах засвідчені з XV ст., в російських – з кінця XVIII ст., пор. і схв. поет. Ljéljo «бог весни»);
пов’язувалося і безпосередньо з псл. lelějati, п. ст. lelejać «колихати, хитати»;
спочатку означало, мабуть, часте повторення приспіву, який виконувався повільно і протяжно (зокрема при колиханні дитини);
п. lelum polelum «не поспішаючи, помалу, спроквола» складається з lelum, спорідненого з укр. [леле́] (вигук, що вживається як приспів у дитячій пісеньці), та похідного від нього polelum (пор. укр. р. ма́ло-пома́лу);
Фонетичні та словотвірні варіанти
лє́лє-полє́лє
«повільно; недбало»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
lelum polelum | польська |
leli poleli | польська |
Lelь (у польських джерелах засвідчені з XV ст., в російських -- з кінця XVIII ст., пор. і схв. поет. Ljéljo «бог весни») | польська |
Рolelь | польська |
lelejać «колихати, хитати» (ст.) | польська |
lelum polelum «не поспішаючи, помалу, спроквола» | польська |
lelum | польська |
polelum | польська |
lelějati | праслов’янська |
ма́ло-пома́лу | російська |
Ljéljo | сербохорватська |
Ljéljo | сербохорватська |
леле́ (вигук, що вживається як приспів у дитячій пісеньці) | українська |
ма́ло-пома́лу | українська |
гей-ле́ю «на жаль, ой леле»
складений вигук, що виник на базі сполучення вигуку гей і видозміни кличної форми іменника [ле́льо] (ле́лю) «батенько, тато»;
сумнівне пов’язання (Бі 207) з Лель, ім’ям бога кохання в давніх слов’ян;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
гей | ? |
ле́льо «батенько, тато» (ле́лю) | ? |
Лель | ? |
ле́льо «батько»
результат видозміни давнішого [ле́ля (лє́ля)] «мати сім’ї, господиня дому»;
болг. [лели́н] «дядько», [ле́ляк] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ле́лі
ле́лька
лє́лька
«тс.»
лє́льо
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
лели́н «дядько» | болгарська |
ле́ляк «тс.» | болгарська |
ле́ля «мати сім’ї, господиня дому» (лє́ля)] | українська |
лє́ля | українська |
Поле́ля «бог шлюбу в давніх слов’ян-язичників»
очевидно, як і Ле́ля «бог кохання у давніх слов’ян» Бі, Лель «тс.» Бі, результат помилкового витлумачення дослідниками виразу ле́льом-по́ле́льом «дуже повільно» (див.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
Полело́
«міфічне божество»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
Ле́ля «бог кохання у давніх слов’ян» | українська |
Лель «тс.» | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України