ЛЕЗГ — ЕТИМОЛОГІЯ
лезги́ни (одн. лезги́н)(одна з народностей Дагестану)
похідне утворення з суфіксом -ин (типу литви́н, воло́шин) від давнішої форми ле́зги, яка є самоназвою лезгинів, пов’язаною, очевидно, з назвою скіфського племені на Кавказі Λήγες (Strabo XI 503);
р. лезги́н, бр. лезгі́н, п. ч. Lezgin;
Фонетичні та словотвірні варіанти
лезги́нка
(танець)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| лезгі́н | білоруська |
| Λήγες | грецька |
| Λήγες | грецька |
| Lezgin | польська |
| лезги́н | російська |
| -ин (типу литви́н, воло́шин) | українська |
| литви́н | українська |
| воло́шин | українська |
| ле́зги | українська |
| Lezgin | чеська |
лязк «звук від удару по металу» (рідк.)
звуконаслідувальне утворення, паралельне до ляск, пор. [визк] і виск, лузга́ і луска́;
р. лязг зіставляється як звуконаслідувальне утворення з [лезга́] «базікало», яке пов’язується з [лозгота́ть] «тріщати, стрекотати, базікати безупинно», лит. lazgù, lazgėˊti «тс.»;
р. лязг, ля́згать;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ля́зкіт
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| lazgù | литовська |
| lazgėˊti «тс.» | литовська |
| лязг «базікало» | російська |
| лезга́ «базікало» | російська |
| лозгота́ть «базікало» | російська |
| лязг | російська |
| ля́згать | російська |
| ляск | українська |
| визк | українська |
| лузга́ | українська |
| луска́ | українська |
| виск | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України