ЛЕГУВАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
легува́ти «вводити до складу металу інші метали для одержання сплаву з певними якостями»
болг. леги́рам, м. легу́ра «сплав двох металів», схв. леги́рати, слн. legírati;
запозичення з німецької мови;
н. legieren «сплавляти (метали)» походить від лат. ligare «зв’язувати, з’єднувати», спорідненого з алб. lidh «тс.», lídhje «зв’язок; сполука; спілка», снн. līk «зв’язок», дісл. līk «вірьовка (м’який трос), якою обшивають краї паруса для міцності», укр. лигат́и «надівати мотузку на роги корові, волу»;
р. леги́ровать, бр. легі́раваць, п. legatura «домішка металу неблагородного до благородного, напр. міді до золота», ч. legovati, слц. legovat;
Фонетичні та словотвірні варіанти
лего́ваний
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
lidh «тс.» | албанська |
lídhje «зв’язок; сполука; спілка» | албанська |
легі́раваць | білоруська |
леги́рам | болгарська |
леги́рам | болгарська |
леги́рам | болгарська |
леги́рам | болгарська |
леги́рам | болгарська |
līk «вірьовка (м’який трос), якою обшивають краї паруса для міцності» | давньоісландська |
ligāre «зв’язувати, з’єднувати» | латинська |
легу́ра | македонська |
легу́ра | македонська |
легу́ра | македонська |
легу́ра | македонська |
legieren «сплавляти (метали)» | німецька |
legatura «домішка металу неблагородного до благородного, напр. міді до золота» | польська |
леги́ровать | російська |
леги́рати | сербохорватська |
леги́рати | сербохорватська |
леги́рати | сербохорватська |
līk «зв’язок» | середньонижньонімецька |
legovat' | словацька |
legírati | словенська |
legírati | словенська |
лига́ти «надівати мотузку на роги корові, волу» | українська |
legovati | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України