ЛЕГОВАНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

болг. леги́рам, м. легу́ра «сплав двох металів», схв. леги́рати, слн. legírati;

запозичення з німецької мови;

н. legieren «сплавляти (метали)» походить від лат. ligare «зв’язувати, з’єднувати», спорідненого з алб. lidh «тс.», lídhje «зв’язок; сполука; спілка», снн. līk «зв’язок», дісл. līk «вірьовка (м’який трос), якою обшивають краї паруса для міцності», укр. лигат́и «надівати мотузку на роги корові, волу»;

р. леги́ровать, бр. легі́раваць, п. legatura «домішка металу неблагородного до благородного, напр. міді до золота», ч. legovati, слц. legovat;