ЛЕГКИМ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ле́гки́й
існують також форми з носовим інфіксом (іє. *lengu̯h-, *ln̥gu̯h-), лит. leñgvas, lengvùs «легкий», лтс. liêgs «тс.», ав. rǝnǰyō «легше, спритніше» (від ragu-), гот. leihts «легкий», двн. līht(i), нвн. leicht, дангл. lēoht «тс.», двн. lungar «швидкий», днн. lungor «тс.»;
іє. *leguhu «легкий (у вазі і в русі)»;
споріднене з дінд. laghú(raghú-) «легкий, малий; швидкий», ав. ragu-, жін. р. rǝvī (‹*ragvī) «моторний, прудкий», лат. levis ( ‹ *legu̯is, *leχu̯is) «легкий, швидкий», дірл. laigiu (вищий ступінь) «менше, гірше», скімр. llеі «менше», корн. le «тс.» (пкельт. *lagiōs), гр. έλαχύς «маленький»;
псл. lьgъkъ «легкий, неважкий», поширена суфіксом -kъ давня u-ocнова *lьgъ;
р. лёгкий, бр. лёгкі, др. льгъкыи, легкыи, п. lekki, [letki, leki, lefki], ч. lehký, слц. l’ahký, [l’echki, l’eki], вл. lochki, нл. lažki, ст. lekki, letki, полаб. l’á(k)k’ė, l’átk’ė, болг. м. лек, схв. лȁк, [lȁgak, legek], слн. láhek, lahák, [lehȃk], стсл. льгъкъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
злеге́нька
зле́гка
легкови́й
легкови́к
«легкова машина »
легко́вка
«тс.»
легкота́
«легкість»
легкува́тий
легку́ль
«ледар»
легку́н
легойко
«легко, спритно»
лего́нький
«тихий, повільний»
легу́н
«тс.»
легчи́ти
«полегшувати»
ле́гшати
лекши́на
«полегшення»
ле́кшинка
«легка робота»
нале́гко
«без важкої ноші »
нале́гці
«тс.»
не
«вагітна»
обле́гши́ти
облекши́ти
полеге́нько
полеге́ньку
поле́гка
«полегкість»
полегка́р
«легковажна людина; любитель легкого життя»
по́легки
«полегенько»
по́легкий
«легкуватий; занадто легкий Нед»
поле́гкість
поле́гом
«не поспішаючи»
полего́ньки
полего́цьки
«тс.»
по́легша
«полегшення»
поле́гши́ти
поле́кша
поле́кшина
полекші́нє
«тс.»
полехку́
«злегка»
преле́гкий
«дуже легкий»
улега́ти
«полегшувати»
уле́гці
«без важкої ноші»
улегчи́ти
уле́гшити
улекша́ти
улекши́ти
уле́ча́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| rǝnǰyō «легше, спритніше» (від ragu-) | авестійська |
| ragu-/o | авестійська |
| ragu- | авестійська |
| rǝvī «моторний, прудкий» (‹*ragvī) | авестійська |
| *ragvī | авестійська |
| *ragvī | авестійська |
| *ragvī | авестійська |
| *ragvī | авестійська |
| *ragvī | авестійська |
| *ragvī | авестійська |
| *ragvī | авестійська |
| лёгкі | білоруська |
| лек | болгарська |
| lochki | верхньолужицька |
| leihts «легкий» | готська |
| έλαχύς «маленький» | грецька |
| lēoht «тс.» | давньоанглійська |
| līht(i) | давньоверхньонімецька |
| lungar «швидкий» | давньоверхньонімецька |
| laghú «легкий, малий; швидкий» | давньоіндійська |
| (raghú-) | давньоіндійська |
| raghú- | давньоіндійська |
| raghú- | давньоіндійська |
| raghú- | давньоіндійська |
| raghú- | давньоіндійська |
| raghú- | давньоіндійська |
| raghú- | давньоіндійська |
| raghú- | давньоіндійська |
| raghú- | давньоіндійська |
| laigiu «менше, гірше» (вищий ступінь) | давньоірландська |
| lungor «тс.» | давньонижньонімецька |
| льгъкыи | давньоруська |
| легкыи | давньоруська |
| *leng<SUP>u̯</SUP>h- | індоєвропейська |
| *ln̥g<SUP>u̯</SUP>h- | індоєвропейська |
| *ln̥g<SUP>u̯</SUP>h- | індоєвропейська |
| *leg<SUP>u</SUP>hu «легкий (у вазі і в русі)» | індоєвропейська |
| le «тс.» (пкельт. *lagiōs) | корнська |
| levis «легкий, швидкий» ( ‹ *leg$uis, *leχ$uis) | латинська |
| *leguis | латинська |
| *leχuis | латинська |
| *legu̯is | латинська |
| *leχu̯is | латинська |
| *legu̯is | латинська |
| *leχu̯is | латинська |
| *legu̯is | латинська |
| *leχu̯is | латинська |
| *legu̯is | латинська |
| *leχu̯is | латинська |
| *legu̯is | латинська |
| *leχu̯is | латинська |
| *legu̯is | латинська |
| *leχu̯is | латинська |
| liêgs «тс.» | латиська |
| leñgvas | литовська |
| leñgvas | литовська |
| leñgvas | литовська |
| лек | македонська |
| lažki | нижньолужицька |
| lekki (ст.) | нижньолужицька |
| letki (ст.) | нижньолужицька |
| leicht | нововерхньонімецька |
| l'á(k)k'ė | полабська |
| l'átk'ė | полабська |
| lekki | польська |
| letki | польська |
| leki | польська |
| lefki | польська |
| *lagiōs | пракельтська |
| *lagiōs | пракельтська |
| *lagiōs | пракельтська |
| *lagiōs | пракельтська |
| *lagiōs | пракельтська |
| lьgъkъ «легкий, неважкий» | праслов’янська |
| -kъ | праслов’янська |
| *lьgъ | праслов’янська |
| *lьgъ | праслов’янська |
| *lьgъ | праслов’янська |
| *lьgъ | праслов’янська |
| *lьgъ | праслов’янська |
| *lьgъ | праслов’янська |
| *lьgъ | праслов’янська |
| *lьgъ | праслов’янська |
| *lьgъ | праслов’янська |
| *lьgъ | праслов’янська |
| rǝvī «моторний, прудкий» (‹*ragvī) | російська |
| лёгкий | російська |
| лȁк | сербохорватська |
| lȁgak | сербохорватська |
| legek | сербохорватська |
| llеі «менше» | середньокімрська |
| l'ahký | словацька |
| l'echki | словацька |
| l'eki | словацька |
| l'eki | словацька |
| l'eki | словацька |
| l'eki | словацька |
| l'eki | словацька |
| l'eki | словацька |
| l'eki | словацька |
| l'eki | словацька |
| l'eki | словацька |
| l'eki | словацька |
| l'eki | словацька |
| l'eki | словацька |
| láhek | словенська |
| lahák | словенська |
| lehȃk | словенська |
| льгъкъ | старослов’янська |
| lehký | чеська |
| lengvùs «легкий» | ? |
елева́тор
н. Elevátor походить від пізньолат. ēlevātor «підіймач», пов’язаного з ēlevāre «підіймати, обирати», утвореним з префікса ē- (ex-) «з-, ви-» і дієслова levāre «підіймати, полегшувати», пов’язаного з levis «легкий», спорідненим з псл. Iьgъkъ «легкий», укр. ле́гки́й;
очевидно, запозичення з німецької мови;
р. элева́тор, бр. элева́тар, п. вл. elewator, ч. слц. слн. elevátor, болг. м. елева́тор, схв. елèвāтор;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| элева́тар | білоруська |
| елева́тор | болгарська |
| elewator | верхньолужицька |
| елева́тор | македонська |
| Elevátor | німецька |
| ēlevātor «підіймач» | пізньолатинська |
| elewator | польська |
| Iьgъkъ «легкий» | праслов’янська |
| елèвāтор | сербохорватська |
| elevátor | словацька |
| elevátor | словенська |
| ле́гки́й | українська |
| elevátor | чеська |
| ēlevāre «підіймати, обирати» | ? |
| ē- «з-, ви-» (ex-) | ? |
| levāre «підіймати, полегшувати» | ? |
| levis «легкий» | ? |
| элева́тор | ? |
злеґува́ти «полегшити, попустити» (про хворобу, роботу)
словотворча модель і проривний ґ замість г не зовсім ясні;
очевидно, пов’язане з ле́гки́й;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ле́гки́й | ? |
не́льга «не можна»
пор. р. [льга] «легкість; можливість; можна, легко виконати», бр. льга «можна, можливо, дозволено; [полегшення; можливість; легко]»;
результат злиття заперечної частки не і втраченого іменника льга «легкість; можливість», пов’язаного з ле́гки́й;
р. [нельга́] «не можна, неможливо», бр. не́льга «тс.», др. не льга «не можна, не слід»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
нєльга́
нільга́
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| льга «можна, можливо, дозволено; [полегшення; можливість; легко]» | білоруська |
| не́льга «тс.» | білоруська |
| не льга «не можна, не слід» | давньоруська |
| льга «легкість; можливість; можна, легко виконати» | російська |
| нельга́ «не можна, неможливо» | російська |
| не «легкість; можливість» | українська |
| ле́гки́й | українська |
| льга | українська |
ле́ве́нець «високий, дужий юнак; гайдамака; [бовдур, негідник, мерзотник Пі]; -- р. [левенец] «здоровило; бовдур»
тур. levent (іст.) «матрос; воїн-доброволець; бродяга, авантюрист; сильний, стрункий, незалежний» походить від іт. levantino «житель сходу», levante «східний; схід», пов’язаного з levare «піднімати», levarsi «підніматися; сходити», яке зводиться до лат. levo «підіймаю», пов’язаного з levis «легкий», спорідненим з гр. ἔλαχύς, псл. lьgъkь «тс.», укр. ле́гки́й;
суфіксальне утворення від левен-, запозиченого з турецької мови;
тур. levent виводиться також з перс. levend «вільний,незалежний» (Романевич St. sl. 11, 151; Макарушка 11);
Фонетичні та словотвірні варіанти
leweniec
«гайдамака, грабіжник, опришок»
lewens
«гайдамака, грабіжник, опришок»
лèвēнта
«турецький матрос, турецький воїн; герой, молодець; ледащо; ледар, шахрай»
левен
«молодець; ледар, шахрай»
(т)
ле́вен
«герой, молодець; красунь»
леве́нт
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ἔλαχύς | грецька |
| levantino «житель сходу» | італійська |
| levante «східний; схід» | італійська |
| levare «піднімати» | італійська |
| levarsi «підніматися; сходити» | італійська |
| levo «підіймаю» | латинська |
| levis «легкий» | латинська |
| levend «вільний,незалежний» | перська |
| lьgъkь «тс.» | праслов’янська |
| levent «матрос; воїн-доброволець; бродяга, авантюрист; сильний, стрункий, незалежний» (іст.) | турецька |
| levent | турецька |
| ле́гки́й | українська |
| левен- | українська |
леге́ня
псл. [*lьgъko-je] «легеня», субстантивований прикметник lьgъkъ «легкий» у формі с. р. (легені легші від інших нутрощів, зокрема серця та печінки);
мотивація назви, очевидно, успадкована з праіндоєвропейського періоду;
пор. гр. πλευμων «легені» з πλέω «тримаюсь на поверхні води, плаваю», нвн. Lunge «легеня» : двн. lungar «легкий», англ. lights (мн.) «легені (деяких тварин, як їжа)» : light «легкий», ірл. scaman «легені; легкий», ісп. livianos (мн.) «легені тварин»: liviano «легкий», порт. leves «легені» : leve «легкий»;
р. лёгкое, бр. лёгкае, п. [lekkie, letkie] (мн.) «легені (особливо телячі, іноді людські); тельбухи», ст. lekie, ч. [l’ehčiny] «тс.», слц. l’ahčina «тельбухи», нл. lažke «легені, тельбухи»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ле́гке
«легеня»
легкой
легку́ша
«язик, дихальне горло, легені, серце і печінка разом»
легу́шка
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| lights «легені (деяких тварин, як їжа)» (мн.) | англійська |
| light «легкий» | англійська |
| лёгкае | білоруська |
| πλεὑμων «легені» | грецька |
| πλέω «тримаюсь на поверхні води, плаваю» | грецька |
| lungar «легкий» | давньоверхньонімецька |
| scaman «легені; легкий» | ірландська |
| livianos «легені тварин» (мн.) | іспанська |
| liviano «легкий» | іспанська |
| lažke «легені, тельбухи» | нижньолужицька |
| Lunge «легеня» | нововерхньонімецька |
| lekkie «легені (особливо телячі, іноді людські); тельбухи» (мн.) | польська |
| letkie «легені (особливо телячі, іноді людські); тельбухи» (мн.) | польська |
| lekie (ст.) | польська |
| leves «легені» | португальська |
| leve «легкий» | португальська |
| *lьgъko-je «легеня» | праслов’янська |
| lьgъkъ «легкий» | праслов’янська |
| лёгкое | російська |
| l'ahčina «тельбухи» | словацька |
| l'ehčiny «тс.» | чеська |
ле́гіт «легкий приємний вітерець»
очевидно, пов’язане з ле́гки́й;
пор. легкий вітер, р. лёгкий ветерок «вітерець», ч. lehký větřík «слабий (легкий) вітерець», стсл. льгъкъ вѣтръ «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ле́гот
леготі́ти
«лоскотати; бути приємним»
леготь
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| лёгкий ветерок «вітерець» | російська |
| ветерок «вітерець» | російська |
| льгъкъ вѣтръ «тс.» | старослов’янська |
| ле́гки́й | українська |
| легкий вітер | українська |
| lehký větřík «слабий (легкий) вітерець» | чеська |
легкове́ць «цетрарія ісландська (ісландський мох), Cetraria islandica (L.) Ach.» (бот.)
пор. іншу його назву [плуцник] (від [плу́ца] «легені»);
назва зумовлена застосуванням ісландського моху у народній медицині для лікування туберкульозу і коклюшу (Лік. росл. 169);
пов’язане з [ле́гке] «легеня»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| плуцник | українська |
| плу́ца | українська |
| ле́гке «легеня» | українська |
легкоду́шник «малий хлібець для подання бідним»
назва пов’язана з вірою в те, що подаяния допоможе душам померлих;
складне слово, утворене від прикметника ле́гки́й та іменника душа́;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ле́гки́й | українська |
| душа́ | українська |
лєва «взятка (при грі в карти)»
фр. levée «тс.» походить від дієслова lever «піднімати, знімати, збирати», яке виникло з лат. levāre «піднімати, знімати», пов’язаного з levis «легкий», спорідненим з дінд. laghúḥ «швидкий, легкий, малий», гр. ἐλαχύς «незначний, малий», псл. Іьgъkъ, укр. ле́гки́й;
через посередництво польської мови запозичено з французької;
р. болг. леве́, п. lewa «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| леве́ | болгарська |
| ἐλαχύς «незначний, малий» | грецька |
| laghúḥ «швидкий, легкий, малий» | давньоіндійська |
| levāre «піднімати, знімати» | латинська |
| levis «легкий» | латинська |
| lewa «тс.» | польська |
| Іьgъkъ | праслов’янська |
| леве́ | російська |
| ле́гки́й | українська |
| levée «тс.» | французька |
| lever «піднімати, знімати, збирати» | французька |
лихтува́ти «знімати частину вантажу для полегшення судна»
запозичення з польської мови;
п. lichtować «тс.» походить від нвн. lichten «тс.» (свн. lîhten «полегшувати»), пов’язаного з нвн. leicht «легкий» (свн. lîht(e), двн. līht(i)), спорідненим з англ. light, дісл. lēttr, шв. lätt, гот. leihts «тс.», лат. levis «легкий, швидкий», псл. lьgъkъ, укр. ле́гки́й;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| light | англійська |
| leihts «тс.» | готська |
| līht(i)) | давньоверхньонімецька |
| lēttr | давньоісландська |
| levis «легкий, швидкий» | латинська |
| lichten «тс.» (свн. lîhten «полегшувати») | нововерхньонімецька |
| leicht «легкий» (свн. lîht(e) | нововерхньонімецька |
| lichtować «тс.» | польська |
| lьgъkъ | праслов’янська |
| lîhten | середньоверхньнімецька |
| lîht(e) | середньоверхньнімецька |
| ле́гки́й | українська |
| lätt | шведська |
лі́вер «знаряддя для переливання рідини; ручний насос, яким перекачують рідину; [машина з коловоротом і гвинтом для піднімання воза при змазуванні]»
очевидно, запозичення з англійської мови;
англ. lever «важіль» через фр. ст. levëour зводиться до лат. levātōr(em) букв. «підйомник», похідного від levāre «підіймати» (СІС2 489; Фасмер II 493);
існує також думка про запозичення слова через посередництво польської мови з середньолатинської;
слат. levārius, leverius «вживаний для піднімання; важіль» є похідним утворенням від лат. levāre «піднімати», пов’язаного з levis «легкий», спорідненим з псл. *lьgъkъ, укр. ле́гки́й;
р. ли́вер «знаряддя для переливання рідини, насос», [ле́вер], бр. лі́вер, [лі́вор] «тс.», п. lewar «важіль; знаряддя для переливання рідини; знаряддя, яким товчуть просо», заст. liwar, [luwar] «важіль», [liwor] «знаряддя для переливання рідини», слн. lever «важіль»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
лі́вар
«журавель, підйомний кран»
ліварко́вий
лі́вир
«міцний довгий дрюк; домкрат»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| lever «важіль» | англійська |
| лі́вер | білоруська |
| лі́вор «тс.» | білоруська |
| levātōr(em) | латинська |
| levāre «підіймати» | латинська |
| levāre «піднімати» | латинська |
| levis «легкий» | латинська |
| lewar «важіль; знаряддя для переливання рідини; знаряддя, яким товчуть просо» | польська |
| liwar (заст.) | польська |
| luwar «важіль» | польська |
| liwor «знаряддя для переливання рідини» | польська |
| *lьgъkъ | праслов’янська |
| ли́вер «знаряддя для переливання рідини, насос» | російська |
| ле́вер | російська |
| levārius | середньолатинська |
| leverius «вживаний для піднімання; важіль» | середньолатинська |
| lever «важіль» | словенська |
| ле́гки́й | українська |
| levëour (ст.) | французька |
лі́хтер «невелике вантажне судно, використовуване для навантажування чи розвантажування інших суден або для місцевих перевезень»
гол. lichter «тс.» (букв. «полегшувач») пов’язане з licht «легкий», спорідненим з двн. līht(i), днн. līht-, дангл. līoht, дісл. lēttr, гот. leihts, лит. leñguas, lengvùs, псл. *lьgъkъ «тс.», укр. ле́гки́й;
через посередництво російської мови запозичено з голландської;
р. болг. ли́хтер, бр. лі́хтэр;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| лі́хтэр | білоруська |
| ли́хтер | болгарська |
| lichter «тс.» (букв. «полегшувач») | голландська |
| licht «легкий» | голландська |
| leihts | готська |
| līoht | давньоанглійська |
| līht(i) | давньоверхньонімецька |
| lēttr | давньоісландська |
| līht- | давньонижньонімецька |
| leñguas | литовська |
| lengvùs | литовська |
| *lьgъkъ «тс.» | праслов’янська |
| ли́хтер | російська |
| ле́гки́й | українська |
пі́льга «привілей; полегкість, поблажливість; (заст.) вільність; полегшення; пристосування для ослаблення тиску Нед; кожна з двох колод, під-кладена для скочування важких предметів; дрючок під купою дерева, щоб не гнило від землі О; прут О»
слово, очевидно, зазнало впливу з боку п. folga «полегшення, пільга», folgować «потурати, попускати», запозиченого з німецької мови;
псл. [polьga] «полегшення, вигода, користь», давнє префіксальне утворення від основи іменника [lьga] «полегшення, можливість» (пор. р. бр. [льга] «тс.»), генетично пов’язаного з псл. lьgъkъ «легкий», укр. ле́гки́й;
р. по́льза «користь, вигода», [по́льга] «тс.», бр. [у́льга] «пільга», [польжэ́нне] «полегшення», др. польза «благо, користь, вигода», п. ulga «полегшення, пільга», полаб. pü’ölǵa, болг. по́лза «користь, вигода», м. полза, стсл. польза, польsа «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пи́льга
«турбота; піклування Нед; пристрій для прикріплення вичинюваної шкіри»
пільго́ви́й
пільгови́к
«той, кому надаються пільги»
пільгува́ти
«полегшувати, послабляти»
пільжи́ти
польга
«тс.»
польгува́ти
«тс.»
пу́льга
«колодка»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| у́льга «пільга» | білоруська |
| польжэ́нне «полегшення» | білоруська |
| по́лза «користь, вигода» | болгарська |
| польза «благо, користь, вигода» | давньоруська |
| полза | македонська |
| pü'ölǵa | полабська |
| folga «полегшення, пільга» | польська |
| folgować «потурати, попускати» | польська |
| ulga «полегшення, пільга» | польська |
| polьga «полегшення, вигода, користь» | праслов’янська |
| lьga «полегшення, можливість» (пор. р. бр. [льга] «тс.») | праслов’янська |
| lьgъkъ «легкий» | праслов’янська |
| по́льза «користь, вигода» | російська |
| по́льга «тс.» | російська |
| польза | старослов’янська |
| польsа «тс.» | старослов’янська |
| ле́гки́й | українська |
плюцник «цетрарія ісландська, ісландський мох, границя, Cetraria islandica (L.) Ach.» (бот.)
назва зумовлена застосуванням ісландського моху в народній медицині для лікування туберкульозу і коклюшу (Лік. росл. 169);
похідне утворення від [плю́ца] «легені»;
пор. іншу його назву [легкове́ць], похідну від [ле́гке] «легеня»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| плю́ца «легені» | українська |
| ле́гке «легеня» | українська |
карнава́л «святкове гуляння з танцями, маскарадами і іграми»
запозичення з французької мови;
фр. carnaval «масниця, запуст; карнавал» походить від іт. carnevale (первісне «залишки; широка масниця; останній день карнавалу»), яке є результатом видозміни форми сагneleva, букв. «забери мʼясо», утвореної з іменника carne «мʼясо», що походить від лат. caro, carnis «тс.», спорідненого з дісл. họrund «тс.», гр. κείρω «відрізую», лит. kertù «зрубую, обрубую», р. черта́ «риска», і дієслова levare «знімати, усувати, забирати», яке походить від лат. levāre «полегшувати, піднімати», похідного від levis (‹*legu̯is) «легкий, швидкий», спорідненого з дінд. laghúh «тс.», псл. lьgъkъ, укр. ле́гки́й;
пояснення як іт. carne vale «мʼясо прощай» (Фасмер II 202; Machek ESJČ 243) є проявом народної етимології;
р. бр. болг. карнава́л, п. karnawał, ч. слц. karneval, вл. karnewal, м. карнева́л, схв. карнèвāл, слн. karnevál;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| карнава́л | білоруська |
| карнава́л | болгарська |
| karnewal | верхньолужицька |
| κείρω «відрізую» | грецька |
| laghúh «тс.» | давньоіндійська |
| họrund «тс.» | давньоісландська |
| carnevale (первісне «залишки; широка масниця; останній день карнавалу») | італійська |
| carne «мʼясо» | італійська |
| carne vale «мʼясо прощай» | італійська |
| caro | латинська |
| carnis «тс.» | латинська |
| levare «знімати, усувати, забирати» | латинська |
| levāre «полегшувати, піднімати» | латинська |
| kertù «зрубую, обрубую» | литовська |
| карнева́л | македонська |
| karnawał | польська |
| lьgъkъ | праслов’янська |
| черта́ «риска» | російська |
| карнава́л | російська |
| карнèвāл | сербохорватська |
| karneval | словацька |
| karnevál | словенська |
| ле́гки́й | українська |
| carnaval «масниця, запуст; карнавал» | французька |
| karneval | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України