ЛАЯ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. laja «гавкіт; собаки, що гавкають; зграя»»пов’язане з lajati «гавкати»;

безпідставно припускалася спорідненість (Machek ESJČ 318) з гр. λᾱός «народ, люд»;

п. łaja «зграя собак, особливо гончих», złaja «тс.», ч. láje «зграя собак; набрід», схв. ст. лая «гавкіт», слн. lája «тс.»;

очевидно, результат контамінації слів зґра́я і [лая́] «тс.»;

псл. lajati (lati) «гавкати; кричати; ганити»;

споріднене з лит. lóti «гавкати, лаяти, робити наклеп», лтс. lãt «тс.», дінд. rā́yati «гавкає», ос. ræin «гавкати», гр. λαíειν, λαήμεναι «видавати звук», лат. lātrāre «гавкати, репетувати, горлати», lāmentum «ридання, плач», вірм. lam «плачу», алб. leh «гавкаю», ірл. líim «лаю, обвинувачую», гот. lаílōun «вони лаяли, ганили», дісл. lómr «крик, плач»;

іє. (звуконаслідувальний корінь) *la-, *le-;

твердження про германське походження цього слова (Hirt РВrВ 23, 334) помилкове;

р. ла́ять «гавкати; лаяти, сварити», бр. ла́яць «лаяти, сварити; ганьбити», др. лаяти «гавкати; кричати, лаяти(ся)», лаати «тс.», п. łajać «лаяти», ч. láti «гавкати; лаяти, сварити», нл. łajaś «гавкати; лаятися, сваритися», болг. ла́я «гавкати», м. лае «тс.; лаятися, сваритися; обмовляти, ганити», схв. лȁjати «гавкати; кричати; розпускати плітки, поширювати брехню», слн. lájati «гавкати; кричати; лаяти», стсл. лагати «гавкати, лаяти»;