ЛАТЕ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ла́та «шматок, яким зашивають дірки; вставка»
псл. *olta «латка», первісно «пришите»;
споріднене з двн. āla «шило», дінд. ā́ra «тс.»;
на праслов’янському ґрунті могло частково змішатися з lasta «ластка»;
інші пояснення не враховують південнослов’янських форм на алт- і виходять з псл. *lata, зіставляючи його з псл. letěti (ЭССЯ 14, 47 – 48), з гр. λω̃μα, -ατος «край одягу» (Bern. I 693; БЕР III 324), з лат. lacer «подертий», гр. λακίς «шматок, лахміття» (Ильинский РФВ 76/2, 245 – 246), з лит. lãtaža, latóžis «розтелепа, тюхтій» (Fraenkel 343, 360);
р. діал. бр. ла́та, п. łata, ч. слц. діал. lata, болг. [лати́ца] «підшивка», [алти́ца] «ластка», м. латица «латка», алти́ца «тс.», схв. лàтица, лȁтица «ластка»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ла́птя
«старий одяг»
лат
«тс.»
латани́на
«повсякчасне латання; річ, яка складається з латок; руб’я»
ла́танка
«вив’язування нових очей у сітці замість зіпсованих»
латанці́
«покритий латками одяг»
лата́ти
латати́на
«лагодження, штопання; виріб з клаптиків»
лата́ч
«лагодільник; кравчик»
ла́ти
«лахміття»
лати́ца
«ластка»
лати́ш
«одяг з багатьма латками»
ла́тка
«тс. пляма; [вигідне місце, ласий кусок] ЛЧерк»
латка́тий
«плямистий, строкатий»
латня́к
«той, що лагодить горшки»
ла́точник
«рядно з кольорових шматочків»
латоші́
«лахміття»
ла́тошник
«тс.»
лату́н
«свита з латками; полатаний піджак»
лату́нник
«бідний селянин»
латю́га
«голодранець»
ла́тя́нка
«одяг з латками; ковдра чи рядно з ганчірок Л»
полата́йко
«лагодільник; кравчик»
полату́х
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ла́та (діал.) | білоруська |
| лати́ца «підшивка» | болгарська |
| алти́ца «ластка» | болгарська |
| λω̃μα | грецька |
| -ατος «край одягу» | грецька |
| λακίς «шматок, лахміття» | грецька |
| āla «шило» | давньоверхньонімецька |
| ā́ra «тс.» | давньоіндійська |
| lacer «подертий» | латинська |
| lãtaža | литовська |
| latóžis «розтелепа, тюхтій» | литовська |
| латица «латка» | македонська |
| алти́ца «тс.» | македонська |
| łata | польська |
| *olta «латка» | праслов’янська |
| lasta «ластка» | праслов’янська |
| *lata | праслов’янська |
| letěti | праслов’янська |
| ла́та | російська |
| лàтица | сербохорватська |
| лȁтица «ластка» | сербохорватська |
| lata (діал.) | словацька |
| lata | чеська |
| алт- | ? |
ла́та «довга жердина або дошка, яку кладуть упоперек кроков»
запозичене, можливо, через посередництво польської мови з німецької;
свн. latte (‹ двн. latta) «планка, рейка, дранка», нвн. Latte «тс.» споріднене з дангл. lætt, дісл. latta, «тс.», дірл. ірл. slat «прут, лозина», кімр. llath, брет. laz «тс.»;
представлена в кількох слов’янських мовах форма latva (*laty) характеризує слово як належне до ū-основ, що свідчить про давність запозичення;
р. бр. ла́та, п. вл. łata, ч. lať, latě, слц. lata, нл. łata, łatwa, полаб. lotvǝ, схв. лȅтва, слн. láta, lȃtva;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ла́тва
«тс.»
лати́ти
ла́тка
«дранка; розпірка»
латкува́ти
ла́тник
«тс.; мале свердло»
латни́ти
«тс.»
латня́к
«свердел для лат»
лато́вець
«дерев’яний цвях для прибивання лат на кроквах»
латува́ти
«накладати дошки-лати на крокви»
ла́тя
«лати»
(зб.)
пі́длатка
«накладка на полози в санях»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ла́та | білоруська |
| laz «тс.» | бретонська |
| łata | верхньолужицька |
| lætt | давньоанглійська |
| latta | давньоверхньонімецька |
| latta | давньоверхньонімецька |
| slat «прут, лозина» | давньоірландська |
| latta | давньоісландська |
| slat «прут, лозина» | ірландська |
| llath | кімрська |
| łata | нижньолужицька |
| łatwa | нижньолужицька |
| Latte «тс.» | нововерхньонімецька |
| lotvǝ | полабська |
| łata | польська |
| ла́та | російська |
| лȅтва | сербохорватська |
| latte «планка, рейка, дранка» (‹ двн. latta) | середньоверхньнімецька |
| lata | словацька |
| láta | словенська |
| lȃtva | словенська |
| lať | чеська |
| latě | чеська |
| latva | ? |
| *laty | ? |
ла́ти «металеве спорядження стародавнього воїна» (іст.)
основною частиною цього спорядження були шматки шкіри, на які нашивалися металеві пластинки;
пов’язане з ла́та «латка»;
р. бр. ла́ты, Др. латы, п. ст. łaty, болг. заст. лати (з р.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
ла́тник
«воїн у латах»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ла́ты | білоруська |
| латы | білоруська |
| лати (з р.) (заст.) | болгарська |
| łaty (ст.) | польська |
| ла́ты | російська |
| ла́та «латка» | українська |
лати́ «янтар»
непереконливо виводилося з лат. altare «олтар, вівтар» (Jagić AfSlPh 1, 90; Veselovskij AfSlPh 6, 52 – 53; Мочульский РФВ 18, 79 – 80), зіставлялося з назвою міста в Чуваській АРСР Ала́тир (Ciszewski AfSlPh 16, 603 – 604), з дісл. leiðarsteinn «магніт» (Бодуен де Куртене ИОРЯС 19/2, 93 – 94), з прикметником *латыгорь, утвореним від *латыгоръ «латиш» (Соболевский Этногр. обозр. 8, 254), з гр. ἤλεκτρον «янтар» (Савинов РФВ 21, 43; Даль І 24);
неясне;
р. ала́тр (фольк.) «міфічний чудодійний камінь», ла́тыр(ь), лата́рь, ала́бы́рь «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
олати́р
«TG.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ἤλεκτρον «янтар» | грецька |
| leiðarsteinn «магніт» | давньоісландська |
| altāre «олтар, вівтар» | латинська |
| *латыгорь | російська |
| *латыгоръ «латиш» | російська |
| ала́тр «міфічний чудодійний камінь» (фольк.) | російська |
| ла́тыр(ь) (ь) | російська |
| лата́рь | російська |
| ала́бы́рь «тс.» | російська |
| Ала́тир | українська |
лата́ття «водяна рослина з великим листям і жовтими або білими квітками, Nymphaea L.» (бот.)
очевидно, пов’язане з ла́та, лата́ти з огляду на велике листя, пор. лата́тий «з великим і широким листям»;
непереконливо зіставлялося з псл. *loky «калюжа» (Machek Jm. rostl. 41), з болг. лати́на (бот.) «крес, настурція», ла́тиф «тс.», схв. лаћуни «Cyclamen europaeum», лàћӯх «гілочка винограду з китицями» (Bern. I 693);
р. [лата́тье] «латаття; глечики жовті; калюжниця болотна», бр. ло́таць «калюжниця», п. łotoć «калюжниця болотна», [łataj, łotocie, łotacz, łołasz, łotocz] (з укр.), ч. [lataj, lotaj, lotač, lotáč] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ваташ
«тс.»
латани́на
«лист латаття білого»
лататина
«калюжниця болотна»
лата́ть
«калюжниця болотна, Calthaраlustris L.; латаття біле, Nymphaea alba L.»
латахи́
«водяна рослинність з широким листям»
лата́ч
«тс.»
лата́ше
«тс.; глечики жовті, Nuphar luteum Sm.»
ло́
ло́тай
«калюжниця болотна»
лотайка
ло́так
ло́тань
лотар
ло́татень
лота́тє
лота́ття
ло́та́ть
лота́ч
лотачка
лототь
лотоць
лоточ
ло́точник
лотошки
ло́тошник
ло́цот
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ло́таць «калюжниця» | білоруська |
| лати́на «крес, настурція» (бот.) | болгарська |
| ла́тиф «тс.» | болгарська |
| łotoć «калюжниця болотна» | польська |
| łataj (з укр.) | польська |
| łotocie (з укр.) | польська |
| łotacz (з укр.) | польська |
| łołasz (з укр.) | польська |
| łotocz (з укр.) | польська |
| *loky «калюжа» | праслов’янська |
| лата́тье «латаття; глечики жовті; калюжниця болотна» | російська |
| лаћуни «Cyclamen europaeum» | сербохорватська |
| лàћӯх «гілочка винограду з китицями» | сербохорватська |
| ла́та | українська |
| лата́ти | українська |
| лата́тий «з великим і широким листям» | українська |
| lataj «тс.» | чеська |
| lotaj «тс.» | чеська |
| lotač «тс.» | чеська |
| lotáč «тс.» | чеська |
ла́тень «вид печіночного моху, маршанція, Marchantia» (бот.)
назва могла бути зумовлена формою порівняно великих таломів маршанції, які стеляться по землі (БСЭ 26, 414);
пов’язане з ла́та, лата́ти;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ла́та | українська |
| лата́ти | українська |
ла́тер «кубічний сажень дров, купа дров»
через посередництво польської мови запозичено з німецької;
свн. lāhter «сажень (міра довжини і міра дров)», нвн. Láchter, споріднене з дангл. læcс(е)аn «хапати, схоплювати», англ. latch «тс.», гр. λάζομαι «хапаю, беру» з *λάγιομαι;
до розвитку значення пор. са́жень, пов’язане з сяга́ти;
р. [ла́хтер] «гірничий сажень», п. łatr, łatei «сажень», ч. заст. látro «сажень (міра довжини і міра дров)», ст. látr, слц. заст. láktor, látor, [láchtor, laktor] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ла́та
«міра дров»
латра
«4 кубометри дров»
латрі́вка
«метрове поліно»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| latch «тс.» | англійська |
| λάζομαι «хапаю, беру» | грецька |
| *λάγιομαι | грецька |
| læcс(е)аn «хапати, схоплювати» | давньоанглійська |
| Láchter | нововерхньонімецька |
| łatr «сажень» | польська |
| łatei «сажень» | польська |
| ла́хтер «гірничий сажень» | російська |
| lāhter «сажень (міра довжини і міра дров)» | середньоверхньнімецька |
| láktor (заст.) | словацька |
| látor (заст.) | словацька |
| láchtor «тс.» | словацька |
| laktor «тс.» | словацька |
| са́жень | українська |
| сяга́ти | українська |
| látro «сажень (міра довжини і міра дров)» (заст.) | чеська |
| látr (ст.) | чеська |
ла́тка «дитяча гра, в якій один з учасників б’є долонею по спині сусіда і тікає, а той, кого вдарено, повинен кому-небудь передати удар»
не зовсім ясне;
може бути пов’язане з ла́дка «долоня» або з ла́та, ла́тка в значенні «пляма» (пор. р. пятна́шки «дитяча гра»);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ла́дка «долоня» | українська |
| ла́та | українська |
| ла́тка «пляма» (пор. р. пятна́шки «дитяча гра») | українська |
лахола́та «лахміття; обірванець, голодранець»
складне утворення з ла́хи «лахміття» і ла́та «латка»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ла́хи «лахміття» | українська |
| ла́та «латка» | українська |
ла́яти «сварити; гавкати»
псл. lajati (lati) «гавкати; кричати; ганити»;
споріднене з лит. lóti «гавкати, лаяти, робити наклеп», лтс. lãt «тс.», дінд. rā́yati «гавкає», ос. ræin «гавкати», гр. λαíειν, λαήμεναι «видавати звук», лат. lātrāre «гавкати, репетувати, горлати», lāmentum «ридання, плач», вірм. lam «плачу», алб. leh «гавкаю», ірл. líim «лаю, обвинувачую», гот. lаílōun «вони лаяли, ганили», дісл. lómr «крик, плач»;
іє. (звуконаслідувальний корінь) *la-, *le-;
твердження про германське походження цього слова (Hirt РВrВ 23, 334) помилкове;
р. ла́ять «гавкати; лаяти, сварити», бр. ла́яць «лаяти, сварити; ганьбити», др. лаяти «гавкати; кричати, лаяти(ся)», лаати «тс.», п. łajać «лаяти», ч. láti «гавкати; лаяти, сварити», нл. łajaś «гавкати; лаятися, сваритися», болг. ла́я «гавкати», м. лае «тс.; лаятися, сваритися; обмовляти, ганити», схв. лȁjати «гавкати; кричати; розпускати плітки, поширювати брехню», слн. lájati «гавкати; кричати; лаяти», стсл. лагати «гавкати, лаяти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зла́йка
«лайка»
лай
«лайка»
ла́йка
лайкува́тися
«лаятися»
лайли́вець
лайли́вий
ла́ти
«сварити»
лаю́чий
«той, що любить лаятися»
ла́янка
«лайка»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| leh «гавкаю» | албанська |
| ла́яць «лаяти, сварити; ганьбити» | білоруська |
| ла́я «гавкати» | болгарська |
| lam «плачу» | вірменська |
| lаílōun «вони лаяли, ганили» | готська |
| λαíειν | грецька |
| λαήμεναι «видавати звук» | грецька |
| rā́yati «гавкає» | давньоіндійська |
| lómr «крик, плач» | давньоісландська |
| лаяти «гавкати; кричати, лаяти(ся)» | давньоруська |
| лаати «тс.» | давньоруська |
| *le- | індоєвропейська |
| *le- | індоєвропейська |
| líim «лаю, обвинувачую» | ірландська |
| lātrāre «гавкати, репетувати, горлати» | латинська |
| lāmentum «ридання, плач» | латинська |
| lãt «тс.» | латиська |
| lóti «гавкати, лаяти, робити наклеп» | литовська |
| лае «тс.; лаятися, сваритися; обмовляти, ганити» | македонська |
| łajaś «гавкати; лаятися, сваритися» | нижньолужицька |
| ræin «гавкати» | осетинська |
| łajać «лаяти» | польська |
| lajati «гавкати; кричати; ганити» (lati) | праслов’янська |
| lati | праслов’янська |
| lati | праслов’янська |
| lati | праслов’янська |
| lati | праслов’янська |
| lati | праслов’янська |
| lati | праслов’янська |
| lati | праслов’янська |
| ла́ять «гавкати; лаяти, сварити» | російська |
| лȁjати «гавкати; кричати; розпускати плітки, поширювати брехню» | сербохорватська |
| lájati «гавкати; кричати; лаяти» | словенська |
| лагати «гавкати, лаяти» | старослов’янська |
| láti «гавкати; лаяти, сварити» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України