ЛАСТИТИСЯ — ЕТИМОЛОГІЯ

ла́ститися

р. ла́ститься, бр. ла́шчыцца, [ла́сціцца], п. łaszczyć się – пов’язане з ла́ска, [ла́скатися] «ластитися» Ж, як пусти́ти з пуска́ти;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ла́щитися
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ла́шчыцца білоруська
ла́сціцца білоруська
łaszczyć się польська
łaszczyć się польська
ла́ска українська
ла́скатися «ластитися» українська
пусти́ти українська
пуска́ти українська
ла́ститься ?

ла́сиця «невелика хижа тварина, Mustela nivalis L.; [білка О]» (зоол.)

псл. lasica (Іasъka) «Mustela nivalis», похідне від прикметника lasъ «лискучий, з білими плямами», оскільки тварина має попелясто-каштанове забарвлення при білому черевці (Вярэніч Белар. лінгв. 13, 67 – 68; Младенов 270; Mikl. EW 160);
менш обґрунтоване пов’язання з laska «любов, прихильність», вжитим у найменуванні тварини з мотивів табу (Трубачев ЭИРЯ II 29 – 30; ЭССЯ 14, 37 – 38; пор. болг. невесту́лка «ласиця»), з lasъ «жадібний, охочий» (Bern. I 691) чи з ла́ститися, через те що тварина легко піддається прирученню (Rostafiński Rozprawy 55, 260 – 268; Brückner 307), або реконструкція псл. *vъlasъka і зіставлення з герм. wisulō(n), двн. wisula, нвн. Wiesel «ласиця» (Machek ESJČ 320; Holub – Lyer 281);
сумнівне зближення з перс. rāsū «ласиця» (Moszyński PZJP 132);
р. ла́ска «Mustela», [ласица], бр. ла́сіца, ла́ска, др. ласица, п. łasica, łaska, ч. lasice, слц. lasica, нл. lasyca, łaska, болг. діал. м. ла́сица, схв. лáса, лȁсица, слн. (pod)lásica «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ла́сичка «Mustela nivalis»
ла́ска
ласкави́ця
ла́сочка «тс.»
ла́сочкою «крадучись»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ла́сіца білоруська
ла́ска білоруська
невесту́лка болгарська
ла́сица (діал.) болгарська
wisulō(n) германські
wisula давньоверхньонімецька
ласица давньоруська
ла́сица македонська
łasyca нижньолужицька
łaska нижньолужицька
Wiesel «ласиця» нововерхньонімецька
rāsū «ласиця» перська
łasica польська
łaska польська
lasica «Mustela nivalis» праслов’янська
lasъ «лискучий, з білими плямами» праслов’янська
lasъka праслов’янська
laska «любов, прихильність» праслов’янська
*vъlasъka праслов’янська
lasъ праслов’янська
lasъ праслов’янська
ла́ска «Mustela» російська
ласица російська
лáса сербохорватська
лȁсица сербохорватська
lasica словацька
(pod)lásica словенська
ла́ститися українська
lasice чеська

ла́стівка «Hirundo L.» (орн.)

псл. lasta, lastovica, lastavica, очевидно, як і lasica «ласиця», пов’язане з lasъ «темний з білим черевом чи грудьми», за характером забарвлення майже всіх видів ластівок (Птицы СССР 402 – 405);
менш обґрунтовані припущення про спорідненість з ла́ска, ла́ститися, зумовлену нібито тим, що ластівка завжди була одним з найулюбленіших птахів у слов’ян (Фасмер – Трубачев II 463; Трубачев ЭИРЯ II 29 – 32; ЭССЯ 14, 42 – 43), з лит. lakstýti «літати», lakstùs «швидкий, прудкий», лтс. lakstît «стрибати, бігати вперед і назад» (Фасмер II 463; Преобр. І 436; Горяев 182; Sławski І 514; Младенов 271; Bern. I 692; Mikl. EW 161; Fraenkel ZfSlPh 11, 45 – 47), з ірл. los «хвіст», кімр. llost, брет. lost «тс.» (Rozwadowski Rozprawy 25, 4 – 11), як і виведення від звуконаслідувального *last- (glast-, hlast-, chlast-) «стук, хлоп» (Machek ZfSlPh 20, 35; Holub – Lyer 509; Schuster-Šewc 763 – 764; Lětopis 23/2, 143 – 147) або пов’язання з lapotati «швидко говорити» (Machek ESJČ 694);
р. ла́сточка, заст. ла́стовица, [ла́стица, ла́стка, ла́ствица, ла́стовка, ла́стушка], бр. ла́стаўка, др. ластовица, р.-цсл. ластɤна «вид ластівки», ластɤнъ «тс.», п. [lastówka, lasztówka, łastawka, łastówka, łasztówka] (з ч., укр., бр.), ч. [laštovice, laštovka], vlaštovka, слц. lastovica, вл. łastojca, łastojčka, полаб. lostövéica, болг. ла́стовица, ла́ставица, м. ластовица, схв. лáста, лáставица, лȁстовица, слн. lástovica, lástovka, стсл. ластовица;
Фонетичні та словотвірні варіанти

гла́стівка
ласо́чка
ла́стичка
ластів'я́
ластів'я́ний
ластів'я́чий
ластівеня́
ластівча́ний
ластівча́чий
ластовеня́
ластови́ний
ластови́ця
ластовка
ла́сточка «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ла́стаўка білоруська
ла́стовица болгарська
ла́ставица болгарська
lost «тс.» бретонська
łastojca верхньолужицька
łastojčka верхньолужицька
ластовица давньоруська
los «хвіст» ірландська
llost кімрська
lakstît «стрибати, бігати вперед і назад» латиська
lakstýti «літати» литовська
lakstùs «швидкий, прудкий» литовська
ластовица македонська
lostövéica полабська
lastówka (з ч., укр., бр.) польська
lasztówka (з ч., укр., бр.) польська
łastawka (з ч., укр., бр.) польська
łastówka (з ч., укр., бр.) польська
łasztówka (з ч., укр., бр.) польська
lasta праслов’янська
lastovica праслов’янська
lastavica праслов’янська
lasica «ласиця» праслов’янська
lasъ «темний з білим черевом чи грудьми» праслов’янська
*last- «стук, хлоп» (glast-, hlast-, chlast-)(Machek ZfSlPh 20, 35; Holub -- Lyer 509; Schuster-Šewc 763 -- 764; Lětopis 23/2, 143 -- 147) праслов’янська
lapotati «швидко говорити» праслов’янська
glast- праслов’янська
hlast- праслов’янська
chlast- праслов’янська
ла́сточка російська
ла́стовица (заст.) російська
ла́стица російська
ла́стка російська
ла́ствица російська
ла́стовка російська
ла́стушка російська
ластɤна «вид ластівки» русько-церковнослов’янська
ластɤнъ «тс.» русько-церковнослов’янська
лáста сербохорватська
лȁставица сербохорватська
лȁстовица сербохорватська
lastovica словацька
lástovica словенська
lástovka словенська
ластовица старослов’янська
ла́ска українська
ла́ститися українська
laštovice чеська
laštovka чеська
vlaštovka чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України