ЛАПЧАСТИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ла́ва «дошка на стояках, на яку сідають або кладуть що-небудь, ослін; парта; [вузенький місток, кладка; частина знаряддя з двох дошок для стискування чогось; вид картярської гри]»
парта;
місток», полаб. lovó «лава; стежка через болото», болг. ла́вица «лава, полиця», слн. láva «низький буфет, сервант»;
псл. lava «лава, дошка для сидіння і лежання» (‹ «відрізана дошка»);
споріднене, можливо, з лит. lóva «ліжко, пари», лтс. lâva «нари, лава, приполок», якщо балтійські форми не є запозиченнями з слов’янських мов (Brückner 307);
зіставляється далі з дінд. lunā́ti «ріже»;
іє. *leu- «відтинати, відрізати»;
недостатньо обґрунтовані припущення про зв’язок р. [ла́ва] «складені на гілках дерева дошки, на яких сидить мисливець, чатуючи на великого звіра» з псл. loviti (Соболевский РФВ 70, 94–95), чи про запозичення його з шв. lafe «пари, стеля» або фін. lawa «нари, поміст» (Грот ФЗ 1, 461);
р. [ла́ва] «лава, ослін; пліт; поміст (на річці, озері); кладка, місток; поріг», бр. ла́ва «ослін», др. лавица «лава, ослін», п. вл. нл. ława, ч. [laval, lavice «тс.», слц. lávka, lavica «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
лави́на
«лава»
ла́ви́ця
«ослін; вися чий місток; полиця, до якої кріпиться гончарний круг»
лави́че
«лави, ослони»
(зб.)
ла́вка
«лава, осліп; ткацьке знаряддя для в’язання ничениць; [підвіконня Л; кладка через потік, річку Ж; загін, смужка поля Ж; фуганок; деталь санок, кросен та ін. О; одна з двох паличок у лавчастому замку]»
ла́вки
«довгий рубанок»
ла́вочка
«дощечка, по якій бджоли вповзають до вулика»
лавчи́на
«погана лава»
лапча́стий
(у гуцульських хатах)
нала́вник
«покривало для лави»
о́бла́вка
«кільце на боці корабля Ж; борт судна Пі»
о́блавок
«борт (судна)»
перела́вка
«лава для прання; пліт на річці для полоскання білизни; місток, кладка»
пола́вочник
«покривало для лави»
прила́вκα
«прилавок, стойка; лежанка, припічок; скринька або шафа для збруї»
при́ла́вок
«стойка; [частина лави вздовж стіни до дверей під полицею для посуду]»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ла́ва «ослін» | білоруська |
| ла́вица | болгарська |
| ława | верхньолужицька |
| lunā́ti | давньоіндійська |
| лавица «лава, ослін» | давньоруська |
| *leu- | індоєвропейська |
| lâva | латиська |
| lóva | литовська |
| ława | нижньолужицька |
| lovó | полабська |
| ława | польська |
| lava | праслов’янська |
| loviti | праслов’янська |
| ла́ва | російська |
| ла́ва «лава, ослін; пліт; поміст (на річці, озері); кладка, місток; поріг» | російська |
| lávka «тс.» | словацька |
| lavica «тс.» | словацька |
| láva | словенська |
| lawa | фінська |
| laval «тс.» | чеська |
| lavice «тс.» | чеська |
| lafe | шведська |
ла́пик «латка» (у загадці про капусту: Лапик на лапику, а й голки не було)
псл. Іаръ «клапоть, латка», lapьtъ «клапоть»;
споріднене з лит. lõpas «латка, клапоть; клапоть землі», lópyti «лагодити, латати», лтс. lãpît «те», lãps «латка», алб. l’арё «ганчірка, клапоть», гр. λέπω «знімаю оболонку, обдираю», λώπη «оболонка, убрання», λέπος (с. р.) «кора»;
іє. *lер- «обдирати кору»;
р. [ла́па] «латка», [ла́пик] «клапоть, латка, ділянка землі», [лапото́к] «клапоть», [ла́пить] «латати», бр. ла́пік «пляма іншого кольору; латка», ла́піць «латати», схв. [лап] «кусок сукна; клапоть землі», лàпат «шматок, клапоть, ганчірка; клапоть землі», слн. [lapet] «ділянка землі»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ла́па
«великий і широкий лист рослини»
лапа́стий
«широколистий; широкий, великий (пролистя); крупний (про сніг, дощ)»
лапата́че
«клапті»
(зб.)
лапа́тий
ла́пичка
«ділянка землі, що залишилася після поділу»
лапко́
«босяк, голодранець»
ла́поть
«клапоть»
ла́пті
«обшлаги»
лапува́тий
«лапатий»
(про сніг)
лапу́ра
«босяк; шахрай»
лапухова́тий
«листатий»
лапуши́на
«листя на качанах кукурудзи»
лапуши́нє
«тс.»
лапча́стий
«тс.»
пола́піть
«полатати »
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| l'арё «ганчірка, клапоть» | албанська |
| ла́пік «пляма іншого кольору; латка» | білоруська |
| ла́піць «латати» | білоруська |
| λέπω «знімаю оболонку, обдираю» | грецька |
| λώπη «оболонка, убрання» | грецька |
| λέπος «кора» | грецька |
| *lер- «обдирати кору» | індоєвропейська |
| lãpît «те» | латиська |
| lãps «латка» | латиська |
| lõpas «латка, клапоть; клапоть землі» | литовська |
| lópyti «лагодити, латати» | литовська |
| lаръ «клапоть, латка» | праслов’янська |
| lapьtъ «клапоть» | праслов’янська |
| ла́па «латка» | російська |
| ла́пик «клапоть, латка, ділянка землі» | російська |
| лапото́к «клапоть» | російська |
| ла́пить «латати» | російська |
| лап «кусок сукна; клапоть землі» | сербохорватська |
| лàпат «шматок, клапоть, ганчірка; клапоть землі» | сербохорватська |
| lapet «ділянка землі» | словенська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України