ЛАПТЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ла́та «шматок, яким зашивають дірки; вставка»
інші пояснення не враховують південнослов’янських форм на алт- і виходять з псл. *lata, зіставляючи його з псл. letěti (ЭССЯ 14, 47 – 48), з гр. λω̃μα, -ατος «край одягу» (Bern. I 693; БЕР III 324), з лат. lacer «подертий», гр. λακίς «шматок, лахміття» (Ильинский РФВ 76/2, 245 – 246), з лит. lãtaža, latóžis «розтелепа, тюхтій» (Fraenkel 343, 360);
на праслов’янському ґрунті могло частково змішатися з lasta «ластка»;
псл. *olta «латка», первісно «пришите»;
споріднене з двн. āla «шило», дінд. ā́ra «тс.»;
р. діал. бр. ла́та, п. łata, ч. слц. діал. lata, болг. [лати́ца] «підшивка», [алти́ца] «ластка», м. латица «латка», алти́ца «тс.», схв. лàтица, лȁтица «ластка»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ла́птя
«старий одяг»
лат
«тс.»
латани́на
«повсякчасне латання; річ, яка складається з латок; руб’я»
ла́танка
«вив’язування нових очей у сітці замість зіпсованих»
латанці́
«покритий латками одяг»
лата́ти
латати́на
«лагодження, штопання; виріб з клаптиків»
лата́ч
«лагодільник; кравчик»
ла́ти
«лахміття»
лати́ца
«ластка»
лати́ш
«одяг з багатьма латками»
ла́тка
«тс. пляма; [вигідне місце, ласий кусок] ЛЧерк»
латка́тий
«плямистий, строкатий»
латня́к
«той, що лагодить горшки»
ла́точник
«рядно з кольорових шматочків»
латоші́
«лахміття»
ла́тошник
«тс.»
лату́н
«свита з латками; полатаний піджак»
лату́нник
«бідний селянин»
латю́га
«голодранець»
ла́тя́нка
«одяг з латками; ковдра чи рядно з ганчірок Л»
полата́йко
«лагодільник; кравчик»
полату́х
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ла́та (діал.) | білоруська |
| лати́ца «підшивка» | болгарська |
| алти́ца «ластка» | болгарська |
| λω̃μα | грецька |
| -ατος «край одягу» | грецька |
| λακίς «шматок, лахміття» | грецька |
| āla «шило» | давньоверхньонімецька |
| ā́ra «тс.» | давньоіндійська |
| lacer «подертий» | латинська |
| lãtaža | литовська |
| latóžis «розтелепа, тюхтій» | литовська |
| латица «латка» | македонська |
| алти́ца «тс.» | македонська |
| łata | польська |
| *lata | праслов’янська |
| letěti | праслов’янська |
| lasta «ластка» | праслов’янська |
| *olta «латка» | праслов’янська |
| ла́та | російська |
| лàтица | сербохорватська |
| лȁтица «ластка» | сербохорватська |
| lata (діал.) | словацька |
| lata | чеська |
| алт- | ? |
ла́поть «личак»
псл. lapъtь «взуття, плетене з лика і под.», пов’язане з lapbtb «клапоть, ганчірка»;
найближчий відповідник – лит. lopùtė «взуття, сплетене з грубих ниток, мотузок»;
семантичний зв’язок між ла́поть «взуття» і лапоть «ганчірка» пояснюється по-різному: припускається, що lapъtь спочатку означало «онуча», а вже потім «вид взуття» (Karłowicz SWO 352);
підкреслюється, що личак був взуттям дуже недовговічним, швидко рвався (Machek ESJČ 320);
не виключено також, що в слові збереглася найдавніша семантика кореня, пов’язаного з обдиранням кори: взуття могло бути названо за матеріалом, з якого воно зроблене (лико, кора);
висловлювалася думка і про зв’язок з ла́па, як у р. нога́ – но́готь (Фасмер II 459; Trautmann 149);
р. ла́поть, бр. ла́паць, др. лапотьникъ «взутий у лапті», п. [łapeć] «личак», ч. laptě, láptě «личаки», болг. лапчи́ни, лапчу́ни «селянські шерстяні шкарпетки», схв. [lapčina] «старовинне взуття»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
лапо́тник
«той, що носить личаки; селянин»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ла́паць | білоруська |
| лапчи́ни | болгарська |
| лапчу́ни «селянські шерстяні шкарпетки» | болгарська |
| лапотьникъ «взутий у лапті» | давньоруська |
| lopùtė «взуття, сплетене з грубих ниток, мотузок» | литовська |
| łapeć «личак» | польська |
| lapъtь «взуття, плетене з лика і под.» | праслов’янська |
| lapъtь «вид взуття» | праслов’янська |
| нога́ | російська |
| но́готь | російська |
| ла́поть | російська |
| lapčina «старовинне взуття» | сербохорватська |
| ла́поть «взуття» | українська |
| ла́поть «ганчірка» | українська |
| ла́па | українська |
| laptě «личаки» | чеська |
| láptě «личаки» | чеська |
ла́пик «латка» (у загадці про капусту: Лапик на лапику, а й голки не було)
іє. *lер- «обдирати кору»;
споріднене з лит. lõpas «латка, клапоть; клапоть землі», lópyti «лагодити, латати», лтс. lãpît «те», lãps «латка», алб. l’арё «ганчірка, клапоть», гр. λέπω «знімаю оболонку, обдираю», λώπη «оболонка, убрання», λέπος (с. р.) «кора»;
псл. Іаръ «клапоть, латка», lapьtъ «клапоть»;
р. [ла́па] «латка», [ла́пик] «клапоть, латка, ділянка землі», [лапото́к] «клапоть», [ла́пить] «латати», бр. ла́пік «пляма іншого кольору; латка», ла́піць «латати», схв. [лап] «кусок сукна; клапоть землі», лàпат «шматок, клапоть, ганчірка; клапоть землі», слн. [lapet] «ділянка землі»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ла́па
«великий і широкий лист рослини»
лапа́стий
«широколистий; широкий, великий (пролистя); крупний (про сніг, дощ)»
лапата́че
«клапті»
(зб.)
лапа́тий
ла́пичка
«ділянка землі, що залишилася після поділу»
лапко́
«босяк, голодранець»
ла́поть
«клапоть»
ла́пті
«обшлаги»
лапува́тий
«лапатий»
(про сніг)
лапу́ра
«босяк; шахрай»
лапухова́тий
«листатий»
лапуши́на
«листя на качанах кукурудзи»
лапуши́нє
«тс.»
лапча́стий
«тс.»
пола́піть
«полатати »
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| l'арё «ганчірка, клапоть» | албанська |
| ла́пік «пляма іншого кольору; латка» | білоруська |
| ла́піць «латати» | білоруська |
| λέπω «знімаю оболонку, обдираю» | грецька |
| λώπη «оболонка, убрання» | грецька |
| λέπος «кора» | грецька |
| *lер- «обдирати кору» | індоєвропейська |
| lãpît «те» | латиська |
| lãps «латка» | латиська |
| lõpas «латка, клапоть; клапоть землі» | литовська |
| lópyti «лагодити, латати» | литовська |
| lаръ «клапоть, латка» | праслов’янська |
| lapьtъ «клапоть» | праслов’янська |
| ла́па «латка» | російська |
| ла́пик «клапоть, латка, ділянка землі» | російська |
| лапото́к «клапоть» | російська |
| ла́пить «латати» | російська |
| лап «кусок сукна; клапоть землі» | сербохорватська |
| лàпат «шматок, клапоть, ганчірка; клапоть землі» | сербохорватська |
| lapet «ділянка землі» | словенська |
ла́поць «личак, лапоть»
запозичення з білоруської мови;
бр. ла́паць відповідає укр. ла́поть (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ла́паць | білоруська |
| ла́поть | українська |
лепе́хуватий «марудний; м’який і безхарактерний»
очевидно, як і ле́пе́ха́, лопу́х, залишки утворень, пов’язаних з псл. lаръ (lapa) «латка, ганчірка»;
пор. [ла́поть] «клапоть, ганчірка»;
р. [ле́пух] «неповоротка людина», лопу́х «простувата, некмітлива людина»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дурень
лапу́х
«нерозторопна людина»
лапухова́тий
«мовчазний, млявий»
лепехова́тий
«млявий; кволий»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| lаръ «латка, ганчірка» (lapa) | праслов’янська |
| lapa | праслов’янська |
| lapa | праслов’янська |
| ле́пух «неповоротка людина» | російська |
| лопу́х «простувата, некмітлива людина» | російська |
| ле́пе́ха́ | українська |
| лопу́х | українська |
| ла́поть «клапоть, ганчірка» | українська |
лепі́стка «пелюстка»
зіставляється з лит. lepetà «лапа», лтс. lера «мочка вуха», lepata «клапоть», lēpata «відірваний шматок шкіри з обвислим на ньому м’ясом», ļêpsna «клапоть», двн. laffa «долоня»;
іє. *lep- «обдирати, знімати шкіру»;
інший ступінь вокалізму в укр. [ла́поть] (псл. lap-);
результат розширення псл. *lep-es-, можливо, первісної s-основи (пор. гр. τὸ λέπος «шкірка, кора, луска»);
р. лепесто́к «тс.; [клапоть, клаптик, клапоть тканини, шкіри]», [ле́пе́ст] «лист рослини», п. ст. lepiaśnik (бот.) «кремена, Petasites Gaertn. »;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| τὸ λέπος | грецька |
| τὸ λέπος | грецька |
| laffa «долоня» | давньоверхньонімецька |
| *lep- «обдирати, знімати шкіру» | індоєвропейська |
| lера «мочка вуха» | латиська |
| lepata «клапоть» | латиська |
| lēpata «відірваний шматок шкіри з обвислим на ньому м’ясом» | латиська |
| ļêpsna «клапоть» | латиська |
| lepetà «лапа» | литовська |
| lepiaśnik «кремена, Petasites Gaertn. » (бот.) (ст.) | польська |
| lap- | праслов’янська |
| *lep-es- | праслов’янська |
| лепесто́к «тс.; [клапоть, клаптик, клапоть тканини, шкіри]» | російська |
| ле́пе́ст «лист рослини» | російська |
| ла́поть (псл. lap-) | українська |
ле́пра «проказа»
запозичення з західноєвропейських мов;
нім. Lépra, фр. lèpre, англ. lepra походять від лат. lepra, яке відтворює гр. λέπρα «проказа», пов’язане з λεπρός «покритий шкірочкою; шолудивий, прокажений», λεπίς «шкірочка», λέπος «тс, оболонка», λέπω «знімаю оболонку, обдираю», спорідненими з лтс. ļepata «клапоть», ļêpsna «тс.», лит. lõpas «латка, клапоть; клапоть землі», псл. *lapъtь, укр. [ла́поть] «клапоть, ганчірка» Ж;
р. бр. болг. м. лепра, п. ч. слц. вл. lepra, схв. лȅпра, слн. lépra;
Фонетичні та словотвірні варіанти
лепрозорій
«лікувальний заклад -- колонія для хворих на лепру»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| lepra | англійська |
| ле́пра | білоруська |
| ле́пра | болгарська |
| lepra | верхньолужицька |
| λέπρα «проказа» | грецька |
| λεπρός «покритий шкірочкою; шолудивий, прокажений» | грецька |
| λεπίς «шкірочка» | грецька |
| λέπος «тс, оболонка» | грецька |
| λέπω «знімаю оболонку, обдираю» | грецька |
| lepra | латинська |
| ļepata «клапоть» | латиська |
| ļêpsna «тс.» | латиська |
| lõpas «латка, клапоть; клапоть землі» | литовська |
| ле́пра | македонська |
| Lépra | німецька |
| lepra | польська |
| *lapъtь | праслов’янська |
| ле́пра | російська |
| лȅпра | сербохорватська |
| lepra | словацька |
| lépra | словенська |
| ла́поть «клапоть, ганчірка» | українська |
| lèpre | французька |
| lepra | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України