ЛАПАТЕ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ла́па «стопа, нога тварини, птаха»
іє. *lōрā «рука, лапа», пов’язане з *lē˘р-/lō˘р- «бути; плоским; долоня, підошва ноги»;
споріднене з лит. lópa «лапа», лтс. lãpa «тс.», гот. lōfa «долоня», двн. laffa, дісл. lófi, дангл. lof «тс.», курд. lapk «лапа», дат. lab, шв. labb «тс.»;
псл. lapa «нога тварини, птаха»;
р. бр. болг. ла́па, п. łapa, [dłapa], ч. tlapa, м. лапа, слн. lápa, стсл. лапа;
Фонетичні та словотвірні варіанти
лапа́й
«з великими незграбними лапами, руками»
ла́па́нчик
(назва зайця в казці)
лапа́тий
«з великими лапами, з великим і широким листям або пелюстками (про рослини, візерунки); який падає, йде великими краплями, сніжинами (про опади)»
ла́пка
(в ткацькому верстаті, у верстаті для тесання тощо)
лапки́
«значки для виділення прямої мови, цитат, заголовків тощо; [вид узору для вишивання]»
ла́пки
«хутро з лап тварини»
лапко́
(кличка собаки з товстими лапами)
ла́пу-ла́пу
(вигук, що відображає важкі, повільні кроки)
розла́пистий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ла́па | білоруська |
| ла́па | болгарська |
| lōfa «долоня» | готська |
| lof «тс.» | давньоанглійська |
| laffa | давньоверхньонімецька |
| lófi | давньоісландська |
| lab | датська |
| *lōрā «рука, лапа» | індоєвропейська |
| *lē˘р-/lō˘р- «бути; плоским; долоня, підошва ноги» | індоєвропейська |
| lapk «лапа» | курдська |
| lãpa «тс.» | латиська |
| lópa «лапа» | литовська |
| лапа | македонська |
| łapa | польська |
| dłapa | польська |
| lapa «нога тварини, птаха» | праслов’янська |
| ла́па | російська |
| lápa | словенська |
| лапа | старослов’янська |
| tlapa | чеська |
| labb «тс.» | шведська |
ла́пик «латка» (у загадці про капусту: Лапик на лапику, а й голки не було)
іє. *lер- «обдирати кору»;
споріднене з лит. lõpas «латка, клапоть; клапоть землі», lópyti «лагодити, латати», лтс. lãpît «те», lãps «латка», алб. l’арё «ганчірка, клапоть», гр. λέπω «знімаю оболонку, обдираю», λώπη «оболонка, убрання», λέπος (с. р.) «кора»;
псл. Іаръ «клапоть, латка», lapьtъ «клапоть»;
р. [ла́па] «латка», [ла́пик] «клапоть, латка, ділянка землі», [лапото́к] «клапоть», [ла́пить] «латати», бр. ла́пік «пляма іншого кольору; латка», ла́піць «латати», схв. [лап] «кусок сукна; клапоть землі», лàпат «шматок, клапоть, ганчірка; клапоть землі», слн. [lapet] «ділянка землі»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ла́па
«великий і широкий лист рослини»
лапа́стий
«широколистий; широкий, великий (пролистя); крупний (про сніг, дощ)»
лапата́че
«клапті»
(зб.)
лапа́тий
ла́пичка
«ділянка землі, що залишилася після поділу»
лапко́
«босяк, голодранець»
ла́поть
«клапоть»
ла́пті
«обшлаги»
лапува́тий
«лапатий»
(про сніг)
лапу́ра
«босяк; шахрай»
лапухова́тий
«листатий»
лапуши́на
«листя на качанах кукурудзи»
лапуши́нє
«тс.»
лапча́стий
«тс.»
пола́піть
«полатати »
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| l'арё «ганчірка, клапоть» | албанська |
| ла́пік «пляма іншого кольору; латка» | білоруська |
| ла́піць «латати» | білоруська |
| λέπω «знімаю оболонку, обдираю» | грецька |
| λώπη «оболонка, убрання» | грецька |
| λέπος «кора» | грецька |
| *lер- «обдирати кору» | індоєвропейська |
| lãpît «те» | латиська |
| lãps «латка» | латиська |
| lõpas «латка, клапоть; клапоть землі» | литовська |
| lópyti «лагодити, латати» | литовська |
| lаръ «клапоть, латка» | праслов’янська |
| lapьtъ «клапоть» | праслов’янська |
| ла́па «латка» | російська |
| ла́пик «клапоть, латка, ділянка землі» | російська |
| лапото́к «клапоть» | російська |
| ла́пить «латати» | російська |
| лап «кусок сукна; клапоть землі» | сербохорватська |
| лàпат «шматок, клапоть, ганчірка; клапоть землі» | сербохорватська |
| lapet «ділянка землі» | словенська |
лопа́та
слов’янські слова виявляють схожість з фін. lapio «лопата», lapia, карел. labia, вепс. labid, ест. labidas «тс.», нен. labea (lābe’) «весло»;
малопереконлива думка (Machek ESJČ 339; Holub–Lyer 293) про походження слов’янських і балтійських слів з балтосл. *lāpeta, нібито спорідненого з засвідченим у глосах лат. paleta (pāla) «заступ, лопата, мотика», і про можливість метатези p – l › l– p;
припускається спорідненість з ірл. lue ( ‹ *lopet-) «кермо (рульове колесо)», lúi (‹*lоpui̯o) «тс.», далі з двн. laffa «долоня, лопать, весло», дфриз. lappe «лопата»;
найближчими відповідниками є лит. lópeta (lopetà) «лопата, заступ; частина плуга, леміш; (анат.) лопатка», лтс. lâpsta «лопата, заступ; (анат.) лопатка», lāpusta «лопата», прус. lopto (‹ *lāptā);
псл. lopata «лопата», очевидно, субстантивований прикметник із суфіксом -at-, похідний від *lоръ «широкий лист», що зводиться до іє. *lē˘р-/lō˘р-/lәр- «щось широке, плоске»;
р. болг. лопа́та, бр. лапа́та, др. лопата, п. вл. нл. łopata, ч. слц. lopata, полаб. lüpotə, м. лопата, схв. лòпата, слн. lopáta, стсл. лопата;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ло́пас
«нижня частина весла»
лопате́вий
«який має лопаті»
ло́патень
«лопать; широке свердло; [великий широкий зуб]»
лопа́тє
«лопатки в колесі водяного млина»
(зб.)
лопати́лно
«ручка лопати»
лопа́тина
«заглиблення у грунті; річна затока»
лопа́тистий
«схожий на лопату»
лопа́тити
лопа́тка
«маленька лопата; плоска частина гребних і повітряних гвинтів, коліс, весел; [широкий крайній щабель у драбині; щабель у бороні; мантачка Ж; (стол.) шип О]»
лопаткува́ти
«точити косу мантачкою (лопаткою)»
лопаткува́тий
«який має форму лопати»
лопа́тник
«робітник з лопатою»
ло́пать
«широкий плоский кінець»
надлопа́тковий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| *lāpeta | балтослов’янська |
| лапа́та | білоруська |
| лопа́та | болгарська |
| labid | вепська |
| łopata | верхньолужицька |
| laffa «долоня, лопать, весло» | давньоверхньонімецька |
| лопата | давньоруська |
| lappe «лопата» | давньофризька |
| labidas «тс.» | естонська |
| *lē˘р-/lō˘р-/lәр- «щось широке, плоске» | індоєвропейська |
| lue «кермо (рульове колесо)» ( ‹ *lopet-) | ірландська |
| *lopet- | ірландська |
| lúi | ірландська |
| *lоpui̯o | ірландська |
| *lopet- | ірландська |
| lúi | ірландська |
| *lоpui̯o | ірландська |
| *lopet- | ірландська |
| lúi | ірландська |
| *lоpui̯o | ірландська |
| labia | карельська |
| paleta «заступ, лопата, мотика» (pāla) | латинська |
| pāla | латинська |
| lâpsta «лопата, заступ; (анат.) лопатка» | латиська |
| lāpusta «лопата» | латиська |
| lópeta «лопата, заступ; частина плуга, леміш; (анат.) лопатка» (lopetà) | литовська |
| lopetà | литовська |
| lopetà | литовська |
| lopetà | литовська |
| lopetà | литовська |
| лопата | македонська |
| labea «весло» (lābe’) | ненецька |
| lābe' | ненецька |
| łopata | нижньолужицька |
| lüpotə | полабська |
| łopata | польська |
| lopata «лопата» | праслов’янська |
| -at- | праслов’янська |
| *lоръ «широкий лист» | праслов’янська |
| lopto (‹ *lāptā) | прусська |
| *lāptā | прусська |
| *lāptā | прусська |
| *lāptā | прусська |
| *lāptā | прусська |
| лопа́та | російська |
| лòпата | сербохорватська |
| lopata | словацька |
| lopáta | словенська |
| лопата | старослов’янська |
| lapio «лопата» | фінська |
| lapia | фінська |
| lopata | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України