ЛАПАТА — ЕТИМОЛОГІЯ

лопа́та

псл. lopata «лопата», очевидно, субстантивований прикметник із суфіксом -at-, похідний від *lоръ «широкий лист», що зводиться до іє. *lē˘р-/lō˘р-/lәр- «щось широке, плоске»;
найближчими відповідниками є лит. lópeta (lopetà) «лопата, заступ; частина плуга, леміш; (анат.) лопатка», лтс. lâpsta «лопата, заступ; (анат.) лопатка», lāpusta «лопата», прус. lopto (‹ *lāptā);
припускається спорідненість з ірл. lue ( ‹ *lopet-) «кермо (рульове колесо)», lúi (‹*lоpui̯o) «тс.», далі з двн. laffa «долоня, лопать, весло», дфриз. lappe «лопата»;
малопереконлива думка (Machek ESJČ 339; Holub–Lyer 293) про походження слов’янських і балтійських слів з балтосл. *lāpeta, нібито спорідненого з засвідченим у глосах лат. paleta (pāla) «заступ, лопата, мотика», і про можливість метатези p – l › l– p;
слов’янські слова виявляють схожість з фін. lapio «лопата», lapia, карел. labia, вепс. labid, ест. labidas «тс.», нен. labea (lābe’) «весло»;
р. болг. лопа́та, бр. лапа́та, др. лопата, п. вл. нл. łopata, ч. слц. lopata, полаб. lüpotə, м. лопата, схв. лòпата, слн. lopáta, стсл. лопата;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ло́пас «нижня частина весла»
лопате́вий «який має лопаті»
ло́патень «лопать; широке свердло; [великий широкий зуб]»
лопа́тє «лопатки в колесі водяного млина» (зб.)
лопати́лно «ручка лопати»
лопа́тина «заглиблення у грунті; річна затока»
лопа́тистий «схожий на лопату»
лопа́тити
лопа́тка «маленька лопата; плоска частина гребних і повітряних гвинтів, коліс, весел; [широкий крайній щабель у драбині; щабель у бороні; мантачка Ж; (стол.) шип О]»
лопаткува́ти «точити косу мантачкою (лопаткою)»
лопаткува́тий «який має форму лопати»
лопа́тник «робітник з лопатою»
ло́пать «широкий плоский кінець»
надлопа́тковий
Етимологічні відповідники

Слово Мова
*lāpeta балтослов’янська
лапа́та білоруська
лопа́та болгарська
labid вепська
łopata верхньолужицька
laffa «долоня, лопать, весло» давньоверхньонімецька
лопата давньоруська
lappe «лопата» давньофризька
labidas «тс.» естонська
*lē˘р-/lō˘р-/lәр- «щось широке, плоске» індоєвропейська
lue «кермо (рульове колесо)» ( ‹ *lopet-) ірландська
*lopet- ірландська
lúi ірландська
*lоpui̯o ірландська
*lopet- ірландська
lúi ірландська
*lоpui̯o ірландська
*lopet- ірландська
lúi ірландська
*lоpui̯o ірландська
labia карельська
paleta «заступ, лопата, мотика» (pāla) латинська
pāla латинська
lâpsta «лопата, заступ; (анат.) лопатка» латиська
lāpusta «лопата» латиська
lópeta «лопата, заступ; частина плуга, леміш; (анат.) лопатка» (lopetà) литовська
lopetà литовська
lopetà литовська
lopetà литовська
lopetà литовська
лопата македонська
labea «весло» (lābe’) ненецька
lābe' ненецька
łopata нижньолужицька
lüpotə полабська
łopata польська
lopata «лопата» праслов’янська
-at- праслов’янська
*lоръ «широкий лист» праслов’янська
lopto (‹ *lāptā) прусська
*lāptā прусська
*lāptā прусська
*lāptā прусська
*lāptā прусська
лопа́та російська
лòпата сербохорватська
lopata словацька
lopáta словенська
лопата старослов’янська
lapio «лопата» фінська
lapia фінська
lopata чеська

ла́па «стопа, нога тварини, птаха»

іє. *lōрā «рука, лапа», пов’язане з *lē˘р-/lō˘р- «бути; плоским; долоня, підошва ноги»;
споріднене з лит. lópa «лапа», лтс. lãpa «тс.», гот. lōfa «долоня», двн. laffa, дісл. lófi, дангл. lof «тс.», курд. lapk «лапа», дат. lab, шв. labb «тс.»;
псл. lapa «нога тварини, птаха»;
р. бр. болг. ла́па, п. łapa, [dłapa], ч. tlapa, м. лапа, слн. lápa, стсл. лапа;
Фонетичні та словотвірні варіанти

лапа́й «з великими незграбними лапами, руками»
ла́па́нчик (назва зайця в казці)
лапа́тий «з великими лапами, з великим і широким листям або пелюстками (про рослини, візерунки); який падає, йде великими краплями, сніжинами (про опади)»
ла́пка (в ткацькому верстаті, у верстаті для тесання тощо)
лапки́ «значки для виділення прямої мови, цитат, заголовків тощо; [вид узору для вишивання]»
ла́пки «хутро з лап тварини»
лапко́ (кличка собаки з товстими лапами)
ла́пу-ла́пу (вигук, що відображає важкі, повільні кроки)
розла́пистий
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ла́па білоруська
ла́па болгарська
lōfa «долоня» готська
lof «тс.» давньоанглійська
laffa давньоверхньонімецька
lófi давньоісландська
lab датська
*lōрā «рука, лапа» індоєвропейська
*lē˘р-/lō˘р- «бути; плоским; долоня, підошва ноги» індоєвропейська
lapk «лапа» курдська
lãpa «тс.» латиська
lópa «лапа» литовська
лапа македонська
łapa польська
dłapa польська
lapa «нога тварини, птаха» праслов’янська
ла́па російська
lápa словенська
лапа старослов’янська
tlapa чеська
labb «тс.» шведська

ла́пик «латка» (у загадці про капусту: Лапик на лапику, а й голки не було)

псл. Іаръ «клапоть, латка», lapьtъ «клапоть»;
споріднене з лит. lõpas «латка, клапоть; клапоть землі», lópyti «лагодити, латати», лтс. lãpît «те», lãps «латка», алб. l’арё «ганчірка, клапоть», гр. λέπω «знімаю оболонку, обдираю», λώπη «оболонка, убрання», λέπος (с. р.) «кора»;
іє. *lер- «обдирати кору»;
р. [ла́па] «латка», [ла́пик] «клапоть, латка, ділянка землі», [лапото́к] «клапоть», [ла́пить] «латати», бр. ла́пік «пляма іншого кольору; латка», ла́піць «латати», схв. [лап] «кусок сукна; клапоть землі», лàпат «шматок, клапоть, ганчірка; клапоть землі», слн. [lapet] «ділянка землі»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ла́па «великий і широкий лист рослини»
лапа́стий «широколистий; широкий, великий (пролистя); крупний (про сніг, дощ)»
лапата́че «клапті» (зб.)
лапа́тий
ла́пичка «ділянка землі, що залишилася після поділу»
лапко́ «босяк, голодранець»
ла́поть «клапоть»
ла́пті «обшлаги»
лапува́тий «лапатий» (про сніг)
лапу́ра «босяк; шахрай»
лапухова́тий «листатий»
лапуши́на «листя на качанах кукурудзи»
лапуши́нє «тс.»
лапча́стий «тс.»
пола́піть «полатати »
Етимологічні відповідники

Слово Мова
l'арё «ганчірка, клапоть» албанська
ла́пік «пляма іншого кольору; латка» білоруська
ла́піць «латати» білоруська
λέπω «знімаю оболонку, обдираю» грецька
λώπη «оболонка, убрання» грецька
λέπος «кора» грецька
*lер- «обдирати кору» індоєвропейська
lãpît «те» латиська
lãps «латка» латиська
lõpas «латка, клапоть; клапоть землі» литовська
lópyti «лагодити, латати» литовська
lаръ «клапоть, латка» праслов’янська
lapьtъ «клапоть» праслов’янська
ла́па «латка» російська
ла́пик «клапоть, латка, ділянка землі» російська
лапото́к «клапоть» російська
ла́пить «латати» російська
лап «кусок сукна; клапоть землі» сербохорватська
лàпат «шматок, клапоть, ганчірка; клапоть землі» сербохорватська
lapet «ділянка землі» словенська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України