ЛАНЦИ — ЕТИМОЛОГІЯ

в обох мовах відповідні слова є слов’янізмами (MNTESz II 715);

не зовсім ясне;

найімовірніше, виникло в результаті ускладнення суфіксом -ць, -ець (-с, -ес) запозиченого свн. lanne «ланцюг»;

висловлювалося припущення про запозичення ще в праслов’янську мову (БЕР III 306);

могло виникнути також внаслідок осмислення складного за походженням слова ланцю́г (із свн. *lannzug «тс.») як суфіксального з суфіксом згрубілості -юг (-’уг) і усунення цієї частини слова (пор., можливо, подібне і в словацькій мові: lanc – lancuch, lancek, lancík);

вважається також зворотним запозиченням у слов’янських мовах з угорської (уг. lánc «ланцюг» – Балецкий St. sl. 9/1 – 4, 362; Дэжэ St. sl. 7/1 – 3, 144; Machek ESJČ 320) або румунської (рум. lanţ «тс·» – Bern. I 689);

слц. lanс «ланцюг», болг. ла́нец «ланцюжок для годинника; металева прикраса», [ланц, ланци] «тс.», схв. лáнац «ланцюг, ланцюжок; міра площі; міра довжини», [lanc] «тс.», слн. lánec (заст.) «ланцюг»;

відоме тільки в українській мові утворення, яке виникло з першої частини складного слова р. іст. ландмилиция (так іменувалася частина війська за царювання Єлизавети), що зводиться до нім. Land «земля, країна»);

через лінивство і свавілля солдат ландміліції назва ланець набула негативного змісту;

оформлення слова суфіксоподібним елементом -(е)ц(ь) могло відбутися під впливом близького за значенням п. іст. łanzknecht «німецький найманий солдат» (з нім. Lándsknecht «тс.»);

не зовсім ясне;

можливо, пов’язане з [ра́нтє] «лахміття» або з ра́м’я «руб’я; лахміття»;

могло зазнати впливу з боку слова ла́нці «ганчірки, лахміття»;