ЛАНЕ — ЕТИМОЛОГІЯ

лан «поле; нива»

«поле, нива»,ч. lán (міра землі);
«велике поле», слц. lán (міра землі);
«поле, нива», вл. нл. łаn «наділ землі», схв. лáнац (міра землі);
через посередництво польської і чеської мов запозичено з середньоверхньонімецької;
свн. lehen «відданий в оренду маєток» ( ‹ двн. lēhan «тс.») споріднене з днн. lēhan, дфриз. lēn, дангл. lǣn, дісл. lān «тс.», дінд. rḗkṇaḥ «спадщина; маєток; достаток»;
припущення про праслов’янське походження слова (Jagić AfSlPh 3, 75) і зіставлення його з лтс. lāns «ліс», lāma, lāms «низина» (Bern. I 689 – 690; Būga RR I 451) недостатньо обґрунтовані;
р. [лан] «поле, нива», п. łan (міра площі);
Фонетичні та словотвірні варіанти

ланина
ланове́ «податок з орної землі» (іст.)
ланови́й «наглядач за польовими роботами » (іст.)
ланъ «одиниця виміру орної землі (1386 -- 1418); орна земля (1443)»
лон «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
łаn верхньолужицька
łаn верхньолужицька
łаn верхньолужицька
lǣn давньоанглійська
lēhan давньоверхньонімецька
lēhan давньоверхньонімецька
rḗkṇaḥ «спадщина; маєток; достаток» давньоіндійська
lān «тс.» давньоісландська
lēhan давньонижньонімецька
lēn давньофризька
lāns «ліс» латиська
lāma латиська
lāms «низина» латиська
łаn нижньолужицька
łаn нижньолужицька
łаn нижньолужицька
łan (міра площі) польська
лан «поле, нива» російська
лáнац сербохорватська
лáнац сербохорватська
лáнац сербохорватська
lehen «відданий в оренду маєток» ( ‹ двн. lēhan «тс.») середньоверхньнімецька
lán словацька
lán словацька
lán словацька
lán словацька
lán чеська
lán чеська
lán чеська
lán чеська
lán чеська

лань «тварина родини оленів, Cervus dama L.» (зоол.)

іє. *elǝnī, звідки також укр. лось і о́лень;
псл. *ōlnī;
споріднене з прус. alne «лань», лит. álnė, élnė «тс.», лтс. alnis «лось», кімр. elain «лань», дірл. elit «сарна», вірм. ełn «лань», гр. ἔλαφος «олень», έλλός «оленя»;
р. бр. лань, др. лания, ланья, п. łania, ст. łani, ч. laň, laně, ст. lani, слц. laň, вл. łanjo «олень», болг. лан «лань», схв. лȁне «молода сарна, Rupicapra; козуля, Capreolus; оленя», слн. [lȃnjec] «лань», стсл. алънии, лани, ланига «тс.», лань «сарна»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ла́ня «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
лань білоруська
лан «лань» болгарська
łanjo «олень» верхньолужицька
ełn «лань» вірменська
ἔλαφος «олень» грецька
έλλός «оленя» грецька
elit «сарна» давньоірландська
лания давньоруська
ланья давньоруська
*elǝnī індоєвропейська
elain «лань» кімрська
alnis «лось» латиська
álnė литовська
élnė «тс.» литовська
łania польська
łani (ст.) польська
*ōlnī праслов’янська
alne «лань» прусська
лань російська
лȁне «молода сарна, Rupicapra; козуля, Capreolus; оленя» сербохорватська
laň словацька
lȃnjec «лань» словенська
алънии старослов’янська
лани старослов’янська
ланига «тс.» старослов’янська
лось українська
о́лень українська
лань «сарна» українська
laň чеська
laně чеська
lani (ст.) чеська

оби́лє «достаток, багатство»

недостатньо обґрунтованим є припущення (Machek ESJČ 405) про зв’язок з гр. ὄλβιος «щасливий, багатий, квітучий», похідним від ὄλβος «достаток» і з лит. lãbas «добрий», лтс. прус. labs «тс.», лтс. labība «збіжжя», лит. lãbas «маєток»;
пов’язується (Варбот 47–49) з псл. obьlъ (‹*obvьlъ) «круглий, великий», *vьlati (valiti) «рухатися у великій кількості»;
припускається також (Трубачев Езиков. изсл. Младенов 337–339) можливість походження слова від би́ти з розвитком значень «оббите, обмолочене» «багатство, численна кількість»;
пов’язується з лит. výti «гнатися, переслідувати», дінд. vḗti «переслідує, прагне», vītáḥ «переслідуваний, якого прагнуть», vītíḥ «жертовна їжа», ав. vayeiti «полювати», лат. vīs «хочеш», vīs «сила», via «дорога», дісл. veiðr «полювання», укр. во́їн, війна́;
псл. obilъ ‹*obvilъ (пор. стсл. извилиѥ «багатство», възвить «прибуток»);
р. оби́льный, др. обилъ «багатий», обильныи «тс.», обилие «багатство; хліб у зерні», п. [obile] «збіжжя», [obiele, obili] (з ч.), ч. obilí, слц. obilie «тс.», obilný «хлібний», болг. оби́лен «багатий», м. обилен «тс.», схв. [о̀бил] «багатий, розкішний», о̀бӣлан, о̏бӣлан «тс.», о̀бӣље «велика кількість; багатство», слн. obílen «багатий, повний», obílje «достаток, багатство», стсл. обилъ «багатий», обилиѥ «багатство, достаток»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

оби́льний «багатий Ж; ясний, хороший (про день) ЛЧерк»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
vayeiti «полювати» авестійська
оби́лен «багатий» болгарська
ὄλβιος «щасливий, багатий, квітучий» грецька
vḗti «переслідує, прагне» давньоіндійська
veiðr «полювання» давньоісландська
обилъ «багатий» давньоруська
vīs «хочеш» латинська
labs «тс.» латиська
labība «збіжжя» латиська
lãbas «добрий» литовська
lãbas «маєток» литовська
výti «гнатися, переслідувати» литовська
обилен «тс.» македонська
obile «збіжжя» польська
obьlъ «круглий, великий» (‹*obvьlъ) праслов’янська
obilъ ‹*obvilъ (пор. стсл. извилиѥ «багатство», възвить «прибуток») праслов’янська
labs «тс.» прусська
оби́льный російська
о̀бил «багатий, розкішний» сербохорватська
obilie «тс.»«хлібний» словацька
obilný «тс.»«хлібний» словацька
obílen «багатий, повний»«достаток, багатство» словенська
obílje «багатий, повний»«достаток, багатство» словенська
обилъ «багатий» старослов’янська
во́їн українська
обильныи «тс.» українська
обилие «багатство; хліб у зерні» українська
obieleч.) українська
obiliч.) українська
лан українська
лан «тс.» українська
ље «велика кількість; багатство» українська
обилиѥ «багатство, достаток» українська
obilí чеська
ὄλβος «достаток» ?
*vьlati «рухатися у великій кількості» (valiti) ?
би́ти «оббите, обмолочене» ?
vītáḥ «переслідуваний, якого прагнуть» ?
vītíḥ «жертовна їжа» ?
vīs «сила» ?
via «дорога» ?
війна́ ?

орієнта́льний «східний»

нім. orientálisch, Оríent, фр. англ. oriental, orient походять від лат. orientālis «східний», oriēns, -entis «сонце, що сходить; схід», пов’язаних з orior, orīrī «підніматися, ставати видимим, з’являтися»;
запозичення із західноєвропейських мов;
р. ориента́льный, бр. арыента́льны, п. orientalny, Orient, ч. orientální, Orient, слц. orientálny, Orient, вл. orientaliski, orient, болг. м. ориента́лски, орие́нт, схв. о̏риjента̄лан, о̀риjент, слн. orientálen, oriènt;
Фонетичні та словотвірні варіанти

оріє́нт «схід»
орієнталі́зм
орієнталі́ст
орієнталі́стика
Етимологічні відповідники

Слово Мова
oriental англійська
арыента́льны білоруська
ориента́лски болгарська
orientaliski верхньолужицька
orient верхньолужицька
orientālis «східний» латинська
ориента́лски македонська
orientálisch німецька
orientalny польська
ориента́льный російська
лан сербохорватська
orientálny словацька
orientálen словенська
oriènt словенська
орие́нт українська
о̀риjент українська
oriental французька
orientální чеська
oriēns ?
-entis «сонце, що сходить; схід» ?
orīrī «підніматися, ставати видимим, з’являтися» ?

офі́ція «служба»

запозичення з латинської мови;
лат. officium «служба, посада» виникло з *opifaciom › *opificium «заняття, виробнича професія; виготовлення, робота», похідного від opifex «творець, майстер, ремісник»;
р. официа́льный, бр. афіцыя́л «офіціал», п. oficjalny «офіціальний», ч. oficiál «дрібний чиновник», слц. oficial «реєстратор», вл. oficialny «офіціальний», болг. официа́лен, м. официjален, схв. о̀фӣцӣj «служба Божа», о̏фициjа̄лан «офіціальний», слн. ofícij «служба Божа», oficiálen «офіціальний»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

офіціа́л «високопоставлений чиновник»
офіціалі́ст «службовець в адміністрації приватного маєтку»
офіціа́льний
офіціа́нт
офіці́йний
офіціо́з «періодичне видання, що офіційно не є органом уряду або правлячої партії, але виражає їхні погляди»
офіціо́зний
Етимологічні відповідники

Слово Мова
афіцыя́л «офіціал» білоруська
официа́лен болгарська
oficialny «офіціальний» верхньолужицька
officium «служба, посада» латинська
официjален македонська
oficjalny «офіціальний» польська
официа́льный російська
j «служба Божа» сербохорватська
oficial «реєстратор» словацька
ofícij «служба Божа»«офіціальний» словенська
oficiálen «служба Божа»«офіціальний» словенська
лан «офіціальний» українська
oficiál «дрібний чиновник» чеська
*opificium «заняття, виробнича професія; виготовлення, робота» ?
opifex «творець, майстер, ремісник» ?

ла́нди́ш «конвалія звичайна, Convallaria majalis L.» (бот.)

бр. ла́ндыш;
вставне д з’явилося на ґрунті російської мови;
зіставлення з лан «поле» (Горяев 180) або з нвн. Land «земля, поле» (Преобр. 1433) невірне;
р. ла́ндыш, [ла́ндух, ла́ндуха, ла́нтус] походить від п. [łanysz, łanuszka], що виникли в результаті стягнення назви łanie uszko «тс.» (букв. «вушко лані», яке було калькою лат. auricula cervi «тс конвалія»);
запозичення з російської мови;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ла́нды́ш білоруська
auricula cervi латинська
auricula cervi латинська
auricula cervi латинська
Land нововерхньонімецька
Land нововерхньонімецька
łanysz польська
łanuszka польська
łanie uszko польська
ла́нтус російська
ла́нды́ш російська
ла́ндух російська
ла́ндуха російська
лан українська
лан українська
лан українська

ло́ни «минулого року»

псл. *olni ‹ *olnei «іншим разом; у минулому році»;
споріднене з лат. ollī «в той час, тоді», похідним від ollus, olle «той»;
іє. *ol-no-s, похідне утворення від займенникового кореня *ol-, відбиття іє. локатива на -ei (*olnei), з розвитком значень «у той час › у тому році › в минулому році»;
суфіксальний елемент -nі зводиться до займенникового кореня іє. *nо- (*еnо-/оnо-), що зберігається також у псл. оnъ, укр. він, р. он та ін;
далі споріднене з лат. ōlim «колись, одного разу», ulter «по той бік», ultimus «найвіддаленіший, розташований по той бік»;
робилася спроба розмежувати форми *lоnі, яка пов’язувалася з лат. olli «тоді», і *lаnі, що зіставлялася з лат. alius «інший» (Mikkola Balt. u. Slav. 42);
р. [лони́], бр. [ло́ни, ла́ни], др. лони, п. łoni, ч. loni, vloni, [lúňí, łuńi, łuň], слц. vlani, [lani, loni], вл. loni, [łoni], нл. łoni, болг. ла́ни́, м. лани, схв. лȃни, ла́ни, слн. láni;
Фонетичні та словотвірні варіанти

лінський «минулорічний»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ло́ни білоруська
ла́ни білоруська
ла́ни́ болгарська
loni верхньолужицька
łoni верхньолужицька
лони давньоруська
*ol-no-s індоєвропейська
*ol- індоєвропейська
-ei (*olnei) індоєвропейська
*olnei «у той час › у тому році › в минулому році» індоєвропейська
*nо- (*еnо-/оnо-) індоєвропейська
*еnо-/оnо- індоєвропейська
*еnо-/оnо- індоєвропейська
*еnо-/оnо- індоєвропейська
*lоnі індоєвропейська
*lаnі індоєвропейська
ollī «в той час, тоді» латинська
olle «той» латинська
ollus латинська
ollus латинська
ollus латинська
ollus латинська
ōlim «колись, одного разу» латинська
ulter «по той бік» латинська
ultimus «найвіддаленіший, розташований по той бік» латинська
olli «тоді» латинська
alius «інший» латинська
лани македонська
łoni нижньолужицька
łoni польська
*olni «іншим разом; у минулому році» праслов’янська
*olnei праслов’янська
*olnei праслов’янська
*olnei праслов’янська
*olnei праслов’янська
*olnei праслов’янська
-nі праслов’янська
оnъ праслов’янська
он російська
лони́ російська
лȃни сербохорватська
ла́ни сербохорватська
vlani словацька
lani словацька
loni словацька
láni словенська
він українська
loni чеська
vloni чеська
lúňí чеська
łuńi чеська
łuň чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України