ЛАКОМ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ла́ко́мий «привабливий, смачний, ласий»
псл. *olkomъ, пасивний дієприкметник теп. ч. від дієслова *olkati «бути голодним, жадати»;
споріднене з лит. álkti «бути голодним, жадати», álkanas «голодний», лтс. alkt «бути голодним, жадати», alka «голод», alkans «голодний, жадний», прус. alkīns «охлялий, голодний», двн. ilgi «голод»;
іє. *el-/ol-;
недостатньо обґрунтованим є зіставлення з ірл. olc «поганий», гр. ὀλέκω «знищую, гублю», лат. ulcīscor «мщу, караю», alo, -ere «годую, харчую» (Rozwadowski Qu. Gr. І 423; Pedersen Kelt. Gr. I 126; Ляпунов ИОРЯС 31, 32);
р. ла́комый, бр. [лако́мый], др. лакомый, п. нл. łakomy, ч. слц. lakomý «скупий, жадібний», вл. łakomy, łakomny, болг. м. ла́ком, схв. лȁком, слн. lákom, стсл. лакомъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ла́кім
«ласий»
ла́кімство
«ласолюбство»
ла́кітка
«ласощі»
ла́кітний
ла́кнути
«відчувати голод Бі, Пі; бути жадібним Бі»
ла́кома
лакомец
«зажерливий, жадібний»
лако́мити
«годувати ласощами»
лакомитися
ла́комість
«апетит»
ла́ко́мний
«тс.»
ла́ко́мство
ла́костки
ла́коти
ла́котки
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
лако́мый | білоруська |
ла́ком | болгарська |
łakomy | верхньолужицька |
łakomny | верхньолужицька |
ὀλέκω «знищую, гублю» | грецька |
ilgi «голод» | давньоверхньонімецька |
лакомый | давньоруська |
*el-/ol- | індоєвропейська |
olc «поганий» | ірландська |
ulcīscor «мщу, караю» | латинська |
alo | латинська |
-ere «годую, харчую» | латинська |
alkt «бути голодним, жадати» | латиська |
alka «голод» | латиська |
alkans «голодний, жадний» | латиська |
álkti «бути голодним, жадати» | литовська |
álkanas «голодний» | литовська |
ла́ком | македонська |
łakomy | нижньолужицька |
łakomy | польська |
*olkomъ | праслов’янська |
*olkati «бути голодним, жадати» | праслов’янська |
alkīns «охлялий, голодний» | прусська |
ла́комый | російська |
лȁком | сербохорватська |
lakomý «скупий, жадібний» | словацька |
lákom | словенська |
лакомъ | старослов’янська |
lakomý «скупий, жадібний» | чеська |
лак «плівкотвірний розчин, яким покривають поверхню»
через посередництво російської і німецької, французької або голландської мов (н. Lack, фр. laque, гол. lak) запозичено з італійської;
іт. lacca ( ‹ слат. laca) через ар. lakk «лак, сургуч», перс. lak «(червоний) спиртовий лак; сургуч» зводиться до сінд. lakkhā ‹ дінд. lākṣā́ «лак (з червоної фарби і якоїсь смоли)»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
lak
«сургуч»
lak
lak
lak
lak
lák
лȁк
лак
лак
лак
лако́ваний
лакува́льний
лакува́льник
лакува́ти
лекъ
«лак»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
lakk «лак, сургуч» | арабська |
lak | голландська |
lak | голландська |
lak | голландська |
lākṣā́ «лак (з червоної фарби і якоїсь смоли)» | давньоіндійська |
lacca ( ‹ слат. laca) | італійська |
Lack | німецька |
Lack | німецька |
Lack | німецька |
lak «(червоний) спиртовий лак; сургуч» | перська |
laca | середньолатинська |
laca | середньолатинська |
laque | французька |
laque | французька |
laque | французька |
lakkhā | ? |
лак «озеро в плавнях»
молд. лак (рум. lac) «озеро, став» походить від лат. lacus «тс.; ванна, діжка, яма», спорідненого з гр. λάκκος «став для водоплавної птиці; яма, рів; водойма, басейн», дкорн. брет. lagen «море, озеро, став», дангл. lagu «море, річка, вода», дірл. loch «озеро, став, калюжа», стсл. локы «дощова вода, калюжа»;
запозичення з молдавської або румунської мови;
Фонетичні та словотвірні варіанти
лачо́к
«низина, що не обробляється»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
lagen «море, озеро, став» | бретонська |
λάκκος «став для водоплавної птиці; яма, рів; водойма, басейн» | грецька |
lagu «море, річка, вода» | давньоанглійська |
loch «озеро, став, калюжа» | давньоірландська |
lagen «море, озеро, став» | давньокорнська |
lacus «тс.; ванна, діжка, яма» | латинська |
лак «озеро, став» (рум. lac) | молдавська |
походить «озеро, став» (рум. lac) | молдавська |
lac | румунська |
локы «дощова вода, калюжа» | старослов’янська |
вапоре́ць «солодка, локриця, Glycyrrhiza L.» (бот.)
можливий взаємовплив на польському ґрунті: п. lakrycja «локриця» і wapory «випари»;
очевидно, результат контамінації слів [лак(о)риця] «тс.» і ст. вапор «пара, видих, піт» у зв’язку з тим, що корені рослини здавна вживались як пом’якшувальний, відхаркувальний засіб, особливо, у складі «грудного чаю»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
lakrycja «локриця» | польська |
wapory «випари» | ? |
лак «тс.» | ? |
о «тс.» | ? |
риця «тс.» | ? |
вапор «пара, видих, піт» | ? |
складі «грудного чаю» | ? |
лук «знаряддя для метання стріл; [дуга; знаряддя для обробки шерсті]»
псл. lǫkъ «вигин; вид зброї», пов’язане чергуванням голосних з * lękti «гнути, кривити»;
споріднене з лит. leñkas «лук; дуга, обруч», lankùs «гнучкий», лтс. lùoks «вигин, дуга», luôks «гнучкий»;
іє. *lenk-/lonk- «гнути, кривити»;
р. бр, лук (зброя), др. лукъ «тс.; вигин у сідлі», п. łęk «дуга; [вид зброї]», ч. luk «вид зброї; дуга», слц. luk «вид зброї; вигин», вл. łuk (зброя), болг. лък «вид зброї; смичок», м. лак «вид зброї; кривизна», схв. лу̑к «вид зброї; дуга; смичок», слн. lók «тс.», стсл. лѫкъ (зброя);
Фонетичні та словотвірні варіанти
лука́
«вигин краю сідла»
лука́р
«стрілець з лука»
лукова́тий
«який має заглибину, кривизну, вигнутий»
луко́вий
«тс.»
луко́ви́на
«вигин»
лукува́тися
«вигинатися, прогинатися»
лучкова́тий
«дугоподібний; (про коня) з прогнутою спиною»
лу́чний
«зігнутий в дугу»
лу́чни́к
«виготовлювач луків; стрілець з лука»
лучо́к
«смичок; грабки коси Гриц»«лучник»
облу́к
«зігнутий прут, дуга; лука сідла»
облукова́тий
«овальний»
облу́чє
«холка коня»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
лук (зброя) | білоруська |
лък «вид зброї; смичок» | болгарська |
łuk (зброя) | верхньолужицька |
лукъ «тс.; вигин у сідлі» | давньоруська |
*lenk-/lonk- «гнути, кривити» | індоєвропейська |
lùoks «вигин, дуга» | латиська |
luôks «гнучкий» | латиська |
leñkas «лук; дуга, обруч» | литовська |
lankùs «гнучкий» | литовська |
лак «вид зброї; кривизна» | македонська |
łęk «дуга; [вид зброї]» | польська |
lǫkъ «вигин; вид зброї» | праслов’янська |
*lękti «гнути, кривити» | праслов’янська |
лук | російська |
лу̑к «вид зброї; дуга; смичок» | сербохорватська |
luk «вид зброї; вигин» | словацька |
lók «тс.» | словенська |
лѫкъ (зброя) | старослов’янська |
luk «вид зброї; дуга» | чеська |
лу́ка́ «рівна місцевість, вкрита травою, луг; вигин річки або берега моря; [місце біля хати, де косять траву О; сінокісна низина у вигині річки Ч]»
псл. lǫka «кривизна; затока, вигин річки; місцевість у вигині річки; луг», пов’язане чергуванням голосних з *lękti «гнути, кривити»;
споріднене з лит. lankà «луг над річкою; долина», лтс. lañka «низина, рівнина; вигин річки», лит. įˊlanka «затока»;
р. лука́ «вигин, поворот річки; кривизна; [луг; затока]», бр. лука́ «вигин річки», др. лука «вигин; затока; хитрість, підступність», п. łąka «місцевість, поросла травами», ч. louka, ст. lúka, слц. lúka, вл. нл. łuka «тс.», болг. лъка́ «вигин; низина над річкою, луг; пасовище», м. лака «волога місцевість над річкою з хорошою пашею», схв. лу́ка «порт, пристань; луг», слн. lóka «болотистий луг у долині», стсл. лѫка «затока: болото»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
залу́ка
«вигин річки»
лу́ки
«заплавний луг у вигині річки»
(мн.)
луківни́к
луківни́цтво
лучани́й
«луговий»
лу́чки
«вигин річки; луг у вигині ріки»
лучни́й
«тс.»
палу́ка
«лука»
прилу́ка
узлучина
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
лука́ «вигин річки» | білоруська |
лъка́ «вигин; низина над річкою, луг; пасовище» | болгарська |
łuka «тс.» | верхньолужицька |
лука «вигин; затока; хитрість, підступність» | давньоруська |
lañka «низина, рівнина; вигин річки» | латиська |
lankà «луг над річкою; долина» | литовська |
įˊlanka «затока» | литовська |
лака «волога місцевість над річкою з хорошою пашею» | македонська |
łuka «тс.» | нижньолужицька |
łąka «місцевість, поросла травами» | польська |
lǫka «кривизна; затока, вигин річки; місцевість у вигині річки; луг» | праслов’янська |
*lękti «гнути, кривити» | праслов’янська |
лука́ «вигин, поворот річки; кривизна; [луг; затока]» | російська |
лу́ка «порт, пристань; луг» | сербохорватська |
lúka | словацька |
lóka «болотистий луг у долині» | словенська |
лѫка «затока: болото» | старослов’янська |
louka | чеська |
lúka (ст.) | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України