ЛАКАТЬ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. lokati «втягувати рідину чи рідку їжу язиком, як пес, кіт; хлебтати; злизувати з шумом»;

споріднене з лтс. lakât «хлебтати, злизувати з шумом», ітеративом до lakt «хлебтати», лит. làkti «тс.», вірм. lakem «лижу», можливо, також з гр. λάπĩω «лижу, сьорбаю»;

безпідставно зіставлялося з лат. lacus «озеро», кельт. loch «тс.», болг. ло́ква «калюжа» (Brückner 311);

іє. *lak- «з шумом злизувати, хлебтати», корінь звуконаслідувального походження;

р. [ло́ка́ть] «голосно, пожадливо пити, втягуючи рідину язиком, хлебтати», лака́ть «тс.», бр. [ло́каць] «пити», др. локати «хлебтати, жадібно пити, втягуючи рідину язиком», п. łokać «тс.», [łakać] «хлебтати», ч. lokati «пити жадібно, великими ковтками, ликати; жадібно вдихати (повітря, запах)», слц. [lokat’] «жадібно, багато пити», болг. [ло́кам] «пити, видаючи звук локлок; хлебтати, голосно їсти, пити, втягуючи рідину язиком», [ло́ча] «хлебтати», м. [ло́кам] «тс.», схв. лòкати «пити, голосно втягуючи рідину язиком (як собака, кіт); надмірно їсти, пити; хлебтати», слн. lókati, lokáti «пити або їсти з витягнутим язиком; хлебтати; жадібно пити»;

не зовсім ясне;

здається найближче пов’язаним з [ло́кати] «лизати», р. лака́ть «хлебтати», [ло́кать], бр. [ло́каць], п. ст. łokać «тс.», ч. lokat «глитати, пити великими ковтками», слц. [lokať] , logat’ «тс.» і т. д. (Machek ESJČ 338);

разом з тим не виключена можливість зв’язку з [ло́хати] «жадати, прагнути; відчувати голод»;

р. [ло́хкать] «хлебтати», [лохта́ть] «жадібно пити», ч. [lochat] «глитати, пити великими ковтками», [lohnit, lonit], слц. lôchat’, [lohat’] «тс.»;