ЛАЙДАК — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичення з польської мови;

n. łajdak «ледащо, голодранець, гультяй, шахрай» загальноприйнятої етимології не має;

здебільшого, як і слц. lajdák «тс.», виводиться від ч. lajdák «неохайна, недбала, непорядна людина, ледар», пов’язаного з lajdati se «тинятися без діла, вештатися» і, очевидно, з [landati se] «тс.», що зводяться до нвн. landern «бродити, тинятися», похідного від Land «земля»;

пор. також слн. [lajdər] «бродяга»;

разом з тим деякі автори (Москаленко УІЛ 31; Лаучюте 16–18; Преобр. I 430; Карский Белорусы І 134 – 135; Потебня К ист. зв. 2, 99) вбачають тут запозичення з балтійських мов (лит. laidõkas «розпусник, ледащо, п’яниця» та iн.);

р. [лайда́к] «ледащо; шахрай», бр. лайда́к «ледащо, п’яниця»;

не зовсім ясне;

може розглядатися як результат контамінації семантично подібних [лайда́к] і ба́йда «гультяй, ледар», підтриманої впливом п. [łabajda] «нездара, розтелепа», [łabajowaty] «незграбний» або як видозмінене запозичення з польської мови (п. [łabajda] «нездара, розтелепа»), зближене з [лайда́к] «ледащо»;

афективне утворення, близьке до [лайда́к] «ледар», [ле́йба] «тс.» (пор.);