ЛАЙБА — ЕТИМОЛОГІЯ
ле́йба «ледащо, ледар МСБГ, Ва; неакуратна одежина МСБГ»
запозичення з польської мови;
п. [leiba] «млява, вайлувата людина; дурень, розтелепа; людина в завеликому одязі; незграбний одяг» походить від нвн. [leib] «блуза, каптан, корсет»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ла́йба
«спрацьована машина; неповоротка, ледача людина»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| leib «блуза, каптан, корсет» | нововерхньонімецька |
| leiba «млява, вайлувата людина; дурень, розтелепа; людина в завеликому одязі; незграбний одяг» | польська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України