ЛАЗОК — ЕТИМОЛОГІЯ

;

псл. Іаzъ «місце, розчищене від лісу; лісова галявина», пов’язане з laziti «лазити», lězti «лізти»;

очевидно, одне з групи споріднених етимологічних гнізд, що об’єднуються навколо первісного індоєвропейського кореня з рухомим s- *(s)-l-/l-s- (не рахуючи огласовки, інфіксації і розширення) з загальним значенням «блукати, шукати, збирати, полювати»;

значення «стежка, прохід» у слові [лаз] розвинулись вторинно під впливом сучасного значення дієслова лáзити;

з інших етимологічних гнізд цієї групи в першу чергу можуть бути наведені лат. lego «збираю», гр. λέγω «тс.»;

дісл. lesa «збирати», дангл. loes «пасовисько»;

псл. lĕsъ, «ліс», лтс. lêsa «склад хліба, льону» та ін;

менш переконливим здається виведення безпосередньо від псл. laziti «лазити, лізти, повільно чи з труднощами пересуватися» (Фасмер II 440; Skok II 278–279; Bern. l 696–697), а також зіставлення з гр. λαχαíѵѡ «копаю», ірл. log «долина, заглибина» (Charpentier AfSlPh 37, 53–54; Petersson Ar. Arm. St. 132), з лтс. lę̂zs (lę̂zns) «плоский, рівний», дісл. lágr «низький» (Machek ESJČ 322; Trautmann 161) та ін;

р. [лаз] «лісова слежка; тісний прохід; місце, де проходять звірі», [ла́зи́на] «галявина серед лісу; смуга, розчищена в лісі для посіву хліба», п. [łaz] «прохід ведмедя; пасовисько; низька болотна місцевість, заросла чагарником; орна земля після випалення зарослів», ч. laz (láz) «просіка; лісова ділянка, перетворена в поле; поле біля лісу, на косогорі; пасіка», слц. laz «ділянка землі; гірське селище; поле біля лісу», вл. łaz «цілина», нл. łaz «пасовисько: піднята цілина, пустка», м. лаз «розкорчоване місце», схв. лȁз (лâз) «стежка: невелике поле в горах; розкорчоване місце в лісі; місце в лісі з наваленими деревами», слн. làz «розкорчоване місце; цілина на місці колишнього лісу або чагарника»;