ЛАЗАРІВ — ЕТИМОЛОГІЯ

[Ла́зорь, Ла́зур], ст. Лазоръ (1426), Лазаръ, Лазарь (1436), Ла́заръ «кому помочник е(сть) Б(ог)ъ» (1627);

р. Ла́зарь, бр. болг. м. Ла́зар, др. Лазарь, п. Łazarz, ч. Lazar, ст. Lazař, слц. Lazár, схв. Лазар, слн. Lazar;

через церковнослов'янську мову запозичено в давньоруську з грецької;

гр. Λάζαρoς походить від гебр. Ἐ$lʼāz$ā «бог поміг»;

утворене від імені біблійного персонажа Лазаря, який став символом бідняка, що переносить багато страждань;

р. [ла́зарь] «підлесливий жебрак; лицемір; святенник», ла́заря петь «скаржитися», [ла́зарить] «випрошувати, жебракувати», п. łazarz (заст.) «болящий; злидар», ч. lazar, слц. lazár, схв. lȁzār «тс.»;