ЛАГ — ЕТИМОЛОГІЯ

луг «поросла травою і кущами лука; (заст.) низина, поросла лісом; [пасовище біля річки Ж, сінокісна низина Ч; рід верби ВеЗн]»

були спроби знайти споріднені слова в неіндоєвропейських мовах (Oštir AAS I 94, Ill 160);
безпідставно пов’язувалося з дісл. lyng «вереск», шв. lingon, ст. ljung «брусниця» (Charpentier Le Mond Oriental l 222), з прус. wangus «лука», гот. waggs «поле, лука», днн. wang «поле, нива», дісл. vangr «поле, луг» (Vaillant RÉS 18, 76–77);
малопереконлива гіпотеза про cуфіксальний характер -g- в псл. lǫgъ і про його спорідненість з болг. лам «яма, рів», лтс. lāms, lāma, лит. lomà «зниження грунту, калюжа, яма» (Moszyński PZJP 161);
зіставляється далі з дат. lung «болотистий грунт», шв. Lungen (назва місцевості) (Petersson AfSlPh 34, 376);
іє. *leng- «гнути, кривити» є варіантом синонімічного іє. *lenk-, звідки псл. lǫka «лука, луг», lǫkъ «лук» (зброя);
споріднене з лит. léngė ( = lénkė) «нижче розташована земля; низько розташована лука, поле», lingúoti «рухатися туди й сюди; схилятися; хитатися; кивати, колихати», алб. lëngor «гнучкий»;
псл. *lǫgъ «кривизна, зниження поверхні землі; низький ліс, прибережні зарості; болото», пов’язане чергуванням голосних з *lęga «низина, яма», яке простежується в р. [ля́га] «калюжа, яма з водою, болото; низьке вологе місце в заростях», п. кашуб. [lëga] «низина», [lëgnoc są] «викривлятися на дощі і сонці», [lëgłi] «низинний; сідлуватий (про коня)»;
р. луг «лука; [низина над річкою; пасовище]», бр. луг «лука, сінокіс», др. лугъ «ліс; болото; низина; заплавна лука», п. łag, ч. luh «лука; ліс над річкою», ст. «ліс; лісова лука; долина», слц. luh «волoгий ліс; гай над водою», вл. łuh «болото, трясовина», нл. ług «болото, болотиста долина, волога лука», болг. лъг «лісок серед лугу; лука; пасовище», м. лаг «гай», схв. лу̑г «ліс, гай», слн. lóg «гай, низький ліс; [невелика низина; лука над водою]», стсл. лѫгъ «гай, невеликий ліс»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

залу́жжя
залу́жити «перетворити (земельну ділянку) в луг»
луга́р «той, xто переховується в лузі; розбійник»
лугарюва́ти «переховуватися в лузі»«низина» (заст.)
луги́на «лугова трав’яниста рослинність»
лугі́вка «лугова річка»
луго́в'є «заплавна лука»
лугови́й
луго́ви́на «луг; місце, де раніше був луг; [низина Гриц; лугова трав’яниста рослинність МСБГ; вид лози Ж; лоза для кошиків О; прибережна сінокісна низина Ч; лісова галявина, покрита травою Ч; луг за полями Ч; розораний луг Ч]»
лужа́йка «невеликий луг біля річки; поляна, поросла травою Ч, [лужа́нка] «галявина; прибережний луг»
лужанки́ «лісові луки» (мн.)
лу́жжя «низина, яка затоплюється весняною водою»
лужи́на «луг; [лоза для кошиків О; вид верби ВеЗн»
лу́жка «низина, поросла лісом»
лу́жки «заплавна лука; болото, поросле кущами»
розлу́г «великий луг»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
lëngor «гнучкий» албанська
луг «лука, сінокіс» білоруська
лам «яма, рів» болгарська
лъг «лісок серед лугу; лука; пасовище» болгарська
łuh «болото, трясовина» верхньолужицька
waggs «поле, лука» готська
lyng «вереск» давньоісландська
vangr «поле, луг» давньоісландська
wang «поле, нива» давньонижньонімецька
лугъ «ліс; болото; низина; заплавна лука» давньоруська
lung «болотистий грунт» датська
*leng- «гнути, кривити» індоєвропейська
*lenk- індоєвропейська
lëga «низина» кашубський
lëgłi кашубський
lëgnoc są кашубський
lëgłi кашубський
lëgnoc są кашубський
lëgłi кашубський
lëgnoc są кашубський
lëgłi кашубський
lëgnoc są кашубський
lāms латиська
lāma латиська
lomà «зниження грунту, калюжа, яма» литовська
léngė «нижче розташована земля; низько розташована лука, поле» ( = lénkė) литовська
lingúoti «рухатися туди й сюди; схилятися; хитатися; кивати, колихати» литовська
lénkė литовська
lénkė литовська
lénkė литовська
лаг «гай» македонська
ług «болото, болотиста долина, волога лука» нижньолужицька
lëga «низина» польська
lëgnoc są «викривлятися на дощі і сонці» польська
lëgłi «низинний; сідлуватий (про коня)» польська
łag польська
-g- праслов’янська
lǫgъ праслов’янська
lǫka «лука, луг» праслов’янська
lǫkъ «лук» (зброя) праслов’янська
*lǫgъ «кривизна, зниження поверхні землі; низький ліс, прибережні зарості; болото» праслов’янська
*lęga «низина, яма» праслов’янська
wangus «лука» прусська
ля́га «калюжа, яма з водою, болото; низьке вологе місце в заростях» російська
луг «лука; [низина над річкою; пасовище]» російська
лу̑г «ліс, гай» сербохорватська
luh «волoгий ліс; гай над водою» словацька
lóg «гай, низький ліс; [невелика низина; лука над водою]» словенська
лѫгъ «гай, невеликий ліс» старослов’янська
luh «лука; ліс над річкою» чеська
lingon шведська
ljung «брусниця» (ст.) шведська
Lungen (назва місцевості)(Petersson AfSlPh 34, 376) шведська

ла́га «балка, до якої прибиваються дошки (підлоги та ін.)»

очевидно, запозичення з дав ньоскандінавської мови;
дісл. lāg «колода ; повалене дерево» споріднене з англ. log «колода », норв. laag «повалене вітром дерево» і разом з ними зводиться до пгерм. *lig- «лежати», спорідненого з псл. ležati, укр. лежа́ти;
менш обґрунтованим було б виведення від нвн. Láge «пласт, шар; стеля » або від ч. dlaha «дошка в підлозі », як і зведення (Sławski IV 430) разом з [лагу́н] «бочка» до псл. lagati «ложити»;
р. бр. ла́га, п. [łagun] «кладка; лага під підлогою»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

лаґу́н «стовбур під дощаним настилом дороги»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
log «колода » англійська
ла́га білоруська
lāg «колода ; повалене дерево» давньоісландська
Láge «пласт, шар; стеля » нововерхньонімецька
laag «повалене вітром дерево» норвезька
łagun «кладка; лага під підлогою» польська
*lig- «лежати» прагерманська
ležati праслов’янська
lagati «ложити» праслов’янська
ла́га російська
лежа́ти українська
лагу́н «бочка» українська
dlaha «дошка в підлозі » чеська

лжа «неправда, брехня»

іє. *leugh- «обманювати»;
споріднені з лит. ст. łúginaité «віроломний, зрадницький (зрада)», гот. liugan «брехати», дісл. ljūga, двн. liogan, нвн. lügen, англ. lie «тс.», дісл. lygi «брехня», дангл. lyӡe, двн. lygī, нвн. Lüge «тс.», дірл. logaissi «брехун», ірл. follugaim «ховаю, затаюю», можливо, також лит. lūgóti «просити», лтс. lùgt «тс, молити; молитися», дісл. lokka «манити»;
псл. lъžа ‹ *lъgja, lъžь ‹ *lъgjь, похідні від lъgati «говорити неправду»;
р. [лжа], ложь, лгать, бр. ілжа́, (і)лгаць, лжывы, др. лъжа, лъжь, лъгати, п. [łża, łeż], łgać, ч. lež, lhát, слц. lož, luhať, вл. łža, łhać, нл. łža, łgaś, полаб. låzĕs «брешеш», болг. лъжа́ «неправда», лъ́жа «говорю неправду», м. лага «неправда», лаже «обманює», схв. лȃж, лàгати, лàжати, слн. lèž, lagáti, стсл. лъжа «неправда», лъжь «брехун», лъгати;
Фонетичні та словотвірні варіанти

лгар
лгач «тс.»
лжець «той, хто говорить неправду»
лжи́вий «брехливий»
лож
ложли́вий
ло́жний «помилковий, неправильний»«говорити неправду»
ло́жник
обли́гати
обли́гувати «обдурювати, обманювати»
олга́ти «тс.» (фольк.)
олжа́ «тс.»
олжи́вий «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
lie «тс.» англійська
ілжа́ (і)лгаць білоруська
лжывы білоруська
(і)лгаць білоруська
(і)лгаць білоруська
(і)лгаць білоруська
(і)лгаць білоруська
(і)лгаць білоруська
(і)лгаць білоруська
(і)лгаць білоруська
(і)лгаць білоруська
(і)лгаць білоруська
(і)лгаць білоруська
(і)лгаць білоруська
лъжа́ «неправда» болгарська
лъ́жа «говорю неправду» болгарська
łža верхньолужицька
łhać верхньолужицька
liugan «брехати» готська
lyӡe давньоанглійська
liogan давньоверхньонімецька
lygī давньоверхньонімецька
logaissi «брехун» давньоірландська
ljūga давньоісландська
lygi «брехня» давньоісландська
lokka «манити» давньоісландська
лъжа давньоруська
лъжь давньоруська
лъгати давньоруська
*leugh- «обманювати» індоєвропейська
follugaim «ховаю, затаюю» ірландська
lùgt «тс, молити; молитися» латиська
łúginaité «віроломний, зрадницький (зрада)» (ст.) литовська
lūgóti «просити» литовська
лага «неправда» македонська
лаже «обманює» македонська
łža нижньолужицька
łgaś нижньолужицька
lügen нововерхньонімецька
Lüge «тс.» нововерхньонімецька
låzĕs «брешеш» полабська
łża польська
łeż польська
łgać польська
lъžа праслов’янська
*lъgjь праслов’янська
lъgati «говорити неправду» праслов’янська
*lъgja праслов’янська
lъžь праслов’янська
*lъgja праслов’янська
lъžь праслов’янська
лжа російська
ложь російська
лгать російська
лȃж сербохорватська
лàгати сербохорватська
лàжати сербохорватська
lož словацька
luhať словацька
lèž словенська
lagáti словенська
лъжа «неправда» старослов’янська
лъжь «брехун» старослов’янська
лъгати старослов’янська
lež чеська
lhát чеська

лодь «човен»

псл. *oldī «човен»;
споріднене з лит. aldijà, eldilà «тс.», дісл. alda «хвиля», норв. [olda] «корито», шв. [ålla] «продовгувата заглибина». дат. olde «корито», дангл. ealdop «тс.»;
іє. *aldh- «корито»;
р. бр. ло́дка, др. лодья, лодъка, п. вл. łódź, ч. lod’, ст. lodí, слц. Iod’, нл. łoź, łodka, полаб. lüd’ă, болг. ла́дия, [лодия], ло́дка, м. лаѓа, сх. лȃђа, слн. ládja, стсл. алъдии, ладии;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ло́дка «тс.»
ло́дниця «верф»
ло́дя «човен Ж; вимощене місце під колесом водяного млина»
лодя́к «водяний пливучий млин (на човнах)»
ло́тка «човен»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ло́дка білоруська
ла́дия болгарська
лодия болгарська
ло́дка болгарська
łódź верхньолужицька
ealdop «тс.» давньоанглійська
alda «хвиля» давньоісландська
лодья давньоруська
лодъка давньоруська
olde «корито» датська
aldijà литовська
eldilà «тс.» литовська
лаѓа македонська
łoź нижньолужицька
łodka нижньолужицька
olda «корито» норвезька
lüd'ă полабська
łódź польська
*oldī «човен» праслов’янська
Iod' словацька
ládja словенська
алъдии старослов’янська
ладии старослов’янська
lod' чеська
lodí (ст.) чеська
ålla «продовгувата шведська
*aldh- «корито» ?
ло́дка ?
лȃђа ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України