ЛАВРОВОМУ — ЕТИМОЛОГІЯ
лавр «південне вічнозелене дерево або кущ, Laurus L.» (бот.)
запозичення з латинської мови: лат. laurus «лавр, лавровий вінок; перемога», як і генетично пов’язане з ним гр. δἅφνη «лавр», очевидно, запозичене з якоїсь неіндоєвропейської мови;
р. лавр, бр. лаўр, п. ч. слц. laur, вл. ławrjenc, нл. ławrjeńc, болг. ла́вър, м. лавор, схв. лȁвōр, слн. lávor, lôvor;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ла́вір
лаврúна
«тс.»
лавро́ві
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| лаўр | білоруська |
| ла́вър | болгарська |
| ławrjenc | верхньолужицька |
| δάφνη «лавр» | грецька |
| laurus «лавр, лавровий вінок; перемога» | латинська |
| лавор | македонська |
| ławrjeńc | нижньолужицька |
| laur | польська |
| лавр | російська |
| лȁвōр | сербохорватська |
| laur | словацька |
| lávor | словенська |
| lôvor | словенська |
| laur | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України