ЛАБУЗ — ЕТИМОЛОГІЯ

існує думка про походження з давніх російських форм *лабъзъ, *лобъзъ, *лобуз «щось сплетене з лозин», запозичених, можливо, з волзькофінських мов (мар. lepš, lepφš, морд. lavš) (Трубачев LP 8, 1960, 241–242);

висловлювалось припущення про спорідненість з дінд. líbujā «очерет, ліана», палі labuja- «тс.» (Фасмер II 442–443; Berп. I 726);

неясне;

р. [лабу́за] «кукурудзиння», бр. [лабу́ззе] «сухі стеблини маку», п. [łabuzie] (бот.) «рогіз, Typha (Turn.) L.», [łabęzie, łabązie] «тс. », ст. łabuzie «стебло, хмиз, чагарник», łobuzie «тс.», ч. [labuzí] «стебло аїру»;

запозичення з російської мови;

р. лаба́з, [ла́бас, ла́вас] «сарай, амбар; [накриття чи поміст у лісі для зберігання припасів; поміст для полювання]» розглядаються як запозичення з фінно-угорських мов;

пор. комі lobos «хатина, курінь», можливо, споріднене з уг. lomb «листя», lambos «листяним» (Kalima FuF 18, 30; RLS 73; Paasonen MSFOu 29, 73);

російські форми на -б- зближувалися також з р. [лабази́на] «хворостина, палка», укр. [лабу́з] «стебла бур’яну», п. łobozg «бур’ян» (Фасмер II 442–443; Bern. I 726);

вбачати джерело запозичення в н. laben «підкріплятися, освіжатися», п. labować się «байдикувати» (Преобр. І 425; Ильинский ИОРЯС 16/4, 11) немає підстав;

бр. лаба́з (заст.) «приміщення для продажу або зберігання зерна, борошна»;

очевидно, пов’язане з [лабу́з] «бур’ян» (див.);

р. [лабаза́] «таволга в’язолиста», [лабоза́, лабази́на\ «тс.», [лаба́зни́к] «гадючник, Filipendula Adans.; [таволга; бур’ян]», [лабазни́к] «родовик лікарський, Sanguisorbia officinalis L.»;